Княгиня Ольга (920-969). На зміну епох часто з’являються люди «з нізвідки», які змінюють історію. Проста дівчина з Псковської землі була обрана київським князем Ігорем у дружини в ту пору, коли були живі давні традиції слов’ян. І вона стала першою, хто став знищувати старий уклад.

Князь Ігор здійснив чимало військових походів проти найближчих сусідів. Війни вимагали грошей, тому центральна влада обкладывала підданих все великими поборами. Зрештою, плем’я древлян – данників Києва, збунтувалося, вбивши князя і більшу частину дружини (945). До Ольги бунтівники послали сватів, щоб древлянський князь Мал зайняв місце, що звільнилося, дружина.

Обманом, Ольга знищила кілька посольств», після чого виїхала з дружиною в древлянську землю. На тризні (поминках) по вбитому Ігорю їй вдалося «опоить зіллям» і знищити кілька тисяч древлянських воїнів; незабаром Ольга спалила столицю, яку не вдалося взяти штурмом і облогою. Так почалося правління першої святої Русі.

Княгиня впорядкувала збір податків і приділяла увагу будівництва кам’яних будівель на підвладних територіях. Контакти з державами Європи ставали все тіснішими. Християнським емісарам з Візантії вдалося схилити Ольгу до прийняття віри і хрещення за православним обрядом (957).

Повернувшись до Києва, Ольга продовжувала керувати державою: князь Святослав (син Ольги) більшу частину часу проводив в експедиціях проти кочових племен, болгар, тієї ж Візантії. Святослав не прийняв християнство, ставлячись до наводнили Русь попам з насмішкою. Слов’яни давньої Русі також виявилися байдужими до нової релігії.

Ольга померла незабаром після того, як князь Святослав розбив осадивших Київ печенігів. У 1547 році вона була канонізована як свята і в даний час її пам’ять відзначається як православними, так і католицькими церквами.