Як можна визначити, лівша чи правша дитина? Це дуже важливе питання, і відповідь на нього треба знати обов’язково, і чим раніше, тим краще. Доведено, що фізичний, інтелектуальний та емоційний розвиток у дітей-правшів і дітей-лівшів багато в чому відрізняється. Ліворукі малюки інакше сприймають і осмислюють інформацію, вони по-іншому висловлюють свої емоції. Тому і виховувати таких дітей потрібно не так, як праворуких. Інакше з маленьких лівш можуть зрости закомплексовані, нервові, невпевнені в собі невдахи.

Чому так?

Почнемо з того, що в світі налічується приблизно 15-17% відсотків лівшів, решта – правші.

Велика частина лівшів і правшів такими народжуються. Праворукость і ліворукість в людині – це генетичний фактор. У праворуких людей провідне півкуля мозку – ліве, у ліворуких, навпаки, праве. Не слід вважати, що ліворукість – це якесь генетичне каліцтво. Лівші – такі ж повноцінні люди, як і правші, просто влаштовані вони дещо по-іншому.

Інша причина, через яку дитина може бути лівшею – травма при народженні. Якщо у дитини травмована права сторона, то волею чи неволею він змушений буде більше користуватися лівою рукою.

Третя причина формування ліворукості у дитини – це те середовище, в якій він народився і виховувався. Наприклад, малюк когось наслідує, або, припустимо, його спеціально навчають більше володіти лівою рукою, ніж правою.

З упевненістю визначити, праворукий дитина або ліворукий, можна, коли йому виповнилося приблизно 4 роки. Тоді-то і потрібно придивитися до неї уважніше. І, визначивши, він лівша або правша, починати готувати дитину до школи і взагалі до життя у відповідності з його особливостями.

Правша або лівша: як дізнатися?

Існує кілька перевірених способів, що допомагають отримати відповідь на це важливе питання.

Перший і найбільш простий метод – спостереження за дитиною. Тут немає нічого складного: батькам потрібно уважніше придивитися до малюка, щоб з’ясувати, якою саме рукою він частіше і більш охоче користується, коли:

• пересуває іграшки;
• вказує на що-небудь;
• піднімає з землі всякі дрібні речі (тріски, камінці);
• тримає ложку або чашку;
• чистить зуби;
• збирає або розбирає іграшки та інші предмети;
• підмітає підлогу і протирає поверхню;
• миє посуд;
• розчісує волосся;
• тримає слюсарний інструмент;
• махає рукою, прощаючись;
• пише, малює;
• кидає каміння;
• ловить м’ячик або інші іграшки.

Варто звернути увагу і на те, на яку руку малюк спирається, коли падає. Або, якщо він грає у футбол, якою ногою частіше і вдаліше б’є по м’ячу. Якщо дитина б’ється з однолітками (буває і таке), то перш ніж розборонити забіяк, не заважає простежити, яку руку частіше пускає в хід забіяка.

Якщо всі перелічені дії малюк виконує саме лівою рукою (або ногою), то він – лівша. А якщо праворуч, то, відповідно, правша.

А ще – тестування

Другий спосіб – це тестування. Такі тести прості, але разом з тим дуже ефективні.

• Нехай малюк з’єднає руки в замок, переплетя пальці рук. Якщо великий палець лівої руки виявиться зверху, то дитина – лівша. Якщо навпаки, то – правша.
• Запропонуйте дитині встати в «позу Наполеона», схрестивши руки на грудях. Якщо дитина лівша, його ліва кисть обов’язково виявиться зверху.
• Нехай дитина поаплодирует. Якщо він буде бити лівою долонькою про праву, то він – лівша. Якщо навпаки, то малюк праворукий.
• Зв’яжіть вузлики на мотузці і простежте, якою рукою дитина буде їх розв’язувати. Лівша обов’язково буде робити це лівою рукою. Те ж саме стосується і зав’язаних шнурків на черевиках.
• Попросіть малюка сісти, закинувши ногу на ногу. У лівші ліва нога обов’язково виявиться зверху.
• Запропонуйте дитині взяти в руки трубку телефону абонента. Лівша обов’язково візьме трубку лівою рукою і докладе її до лівого вуха.

Є й інші нехитрі способи визначити, лівша чи правша дитина. Хоча, думається, цілком досить і цих.

Потрібно «переробляти» лівшу на правшу?

Сучасні вчені, педагоги і медики практично одноголосно стверджують, що не можна! По-перше, тому, що організм і психіка
ліворукої дитини влаштовані так, щоб діяти дзеркально. Тому спроби «зламати» малюкові організм, а тим більше – психіку можуть привести до самих сумних результатів:

• неврозам;
• енурезу;
• руховим розладам;
• швидкої стомлюваності;
• порушення сну;
• нервових тиків;
• заїкання;
• неправильної роботи і, як наслідок, захворювання шлунка та кишечника;
• хвороби серця;
• погіршення пам’яті та уваги;
• зниження волі;
• коливань ваги;
• запаморочення та головного болю;
• нестійкою емоційності.

І це – далеко не всі небажані і страшні приклади! А ось позитивних наслідків в даному разі немає ніяких! Так навіщо ж
калічити дитину – в прямому і переносному сенсі? Нехай він росте лівшею. Тим більше, що доведено: з юних лівшів набагато частіше, ніж з
правшів, виходять таланти і навіть генії: великі математики, вчені, письменники, художники, спортсмени…

Навпаки, треба всіляко допомагати дитині-лівші пристосуватися до незвичайного і, по суті, чужому для нього світі. Втім, це вже привід для окремої розмови.