Бобилі на полотні, в віршах і прозі

Люди творчі небайдужі до всього, що відбувається, наприклад, знаменитий російський художник Василь Перов більшість своїх полотен присвятив простим людям. Одним з таких творів мистецтва стала до болю реалістична картина «Гітарист-бурлака». Образ самотнього чоловіка, живописцем створений в далекому 1865 році, навіває безсмертні рядки з пісні Висоцького: «Поговори хоч ти зі мною, подруга семиструнна…», адже людині на картині нічого не залишається, як пити гірку і дивитися на світ згаслим поглядом.

Сергій Єсенін присвятив своїй сестрі Катерині чудовий розповідь «Бобир і Дружок», який написав в 1917 році. Тут описується справжня дружба самотньої людини і пса, історія проста, але дивно прониклива.

До речі, у революційно налаштованої Росії з’явилося ще одне значення слова «бурлака»: так почали називати представників пролетаріату, яким нічого було втрачати, крім своїх ланцюгів.

У 1941 році Борис Пастернак написав вірш «Бурлака», в якому передав власні почуття: страждання, невизначеність і самотність. До початку війни знаменитому поетові виповнився 51 рік, і він дуже переживав, що в силу віку його не взяли на фронт.

Так уявляли бобылей великі письменники, поети і живописці, проте в наші дні головними синонімами цього слова залишаються «одинак» і «холостяк», а поняття бідності залишилася в минулому.