Розвиток телебачення в Радянському Союзі
Перші телевізори в СРСР з’явилися вже в 1939 році — їх став випускати ленінградський завод «Комінтерн». Принцип роботи полягав в дії диска Ніпкова, а тому таку приставку, що має екран 3 на 4 см, треба було підключати до радіоприймача. Потім потрібно переключити радіо на інші частоти — у результаті можна було дивитися ті передачі, які транслювалися в європейських країнах.
Цікаво було й те, що такі перші телевізори могли виготовити всі бажаючі. Спеціально для цього в журналі «Радиофронт» була розміщена відповідна інструкція.
Регулярна телетрансляція була розпочата в 1938 році Досвідченим Ленінградським центром. А в столиці телепрограми стали виходити в ефір приблизно через півроку. Цікаво, що в кожному з телецентрів цих міст використовувалися різні стандарти розкладання, що вимагало використання певних моделей техніки.
- Для прийому передач Ленінградського телерадіоцентру використовувалося телеустройство «ВРК» (в розшифровці — Всесоюзний радіокомітет). Це був прилад з екраном 130×175 мм, роботу кінескопа в якому забезпечували 24 лампи. Принцип роботи — розкладання на 240 рядків. Цікаво, що в тридцятих роках минулого століття було випущено 20 екземплярів подібного пристрою. Така техніка встановлювалася в будинках піонерів і палацах культури з метою колективного перегляду.
- Московський телецентр вів мовлення з розкладанням на 343 рядки — це сприймалося приладами «МК-1». Тут вже малося на увазі більш складний пристрій з 33 лампами. Тільки за 1938 рік їх було випущено 200 штук, а до початку Великої Вітчизняної війни — 2 тис. примірників.
На цьому дослідження інженерної думки людини не зупинялися — повинні були рано чи пізно з’явитися і спрощені моделі. Наприклад, на ленінградському заводі «Радист» у 1940 році був запропонований серійний варіант «17ТН—1», який міг відтворювати програми як телебачення Ленінграда, так і Москви. Виробництво було запущено, але до початку військових дій встигло вийти всього 2 тис. штук.
Також можна навести приклад спрощеної моделі під назвою «АТП-1» (Абонентський телевізійний приймач №1) — він був прообразом сучасного кабельного абонентського телебачення. Його випускав Олександрівський завод перед війною.
