Сьогодні складно уявити, що ще якихось сто з гаком років тому людство могло обходитися без телебачення. Така техніка стала звичним членом сім’ї, розважаючи, навчаючи і інформуючи інших домочадців. У зв’язку з цим цікаво буде дізнатися, хто винайшов перший телевізор.
Хто займався розробками основ телебачення
Суперечки про те, хто ж винайшов телевізор, не вщухають донині. Вся справа в тому, що технології, що лежать в основі телебачення, розвивалися за двома незалежними шляхами. Один з них – це телевізор з механічним принципом дії, інший – електронний.
У різних джерелах називають прабатьками телевізора наступних винахідників: Розінг, Берг, Катаєв, Нипков, Такаянаги, Берд, Фарнсворт і Берг. Щоб зрозуміти, кого з них можна вважати винахідником телевізора, розглянемо їх діяльність.
Пауль Юліус Готліб Нипков
Німецький технік, будучи студентом (кінець 19-го століття), винайшов диск із спіральними отворами, завдяки якому зображення вдавалося розкласти на елементи. Обертаючись, він пропускав випромінювання, що формує зображення, в певній послідовності. Це винахід отримало назву «диск Ніпкова» і стало основою для створення механічного телевізора.
Передача зображення з використанням диска Ніпкова
Джон Берд Лоуги
Цей шотландський винахідник і став тим вченим, який взяв за основу винахід Ніпкова і розвинув його, перетворивши тим самим в повноцінний механічний телевізор. Крім того, можливості щодо посилення сигналу вже досягли рівня, достатнього для проведення трансляції. Завдяки цьому в березні 1925 року Джон Берд вперше показав динамічне зображення в телевізорі. У наступному році він вже провів передачу сигналу по радіо з подальшою демонстрацією картинки на екрані. Це історична подія вважається першою телепередачею.
Ще через рік був організований експеримент, в ході якого телесигнал було передано на відстань 705 км (від Лондона до Глазго). Це була перша широкомовна передача, яка також увійшла в історію.
Телевізор Джона Берда
Борис Львович Розінг
Вчений, що працював в галузі фізики і техніки, родом із Санкт-Петербурга. Займаючись телебаченням, він один з перших усвідомив безперспективність розвитку такого напрямку, як механічний телевізор. Він досліджено безінерційний електронний промінь, що його дія, вийшовши, таким чином, на питання створення телевізора з іншого боку. Створений вченим телевізор не мав механічної передачі, він був прототипом сучасного телевізора. Саме на цій підставі Розінг вважається творцем електронного телевізора, що і було зафіксовано патентом від 1907 року, отримав світове визнання. Пішовши у своїх роботах далі, Борис Львович до 1911 році розробив прототип сучасного кінескопа. Запуск цього винаходу став світовою прем’єрою телепередачі на електронний телевізор.
Борис Львович Розінг вважається винахідником електронного телевізора
Кемпбелл-Суінтон Алан Арчибальд
Цей вчений займався виключно теоретичними дослідженнями у сфері електронного телебачення. Зокрема, він доказово обґрунтував обмеженість розвитку передачі в телевізорі на основі механіки. В 1908 році він публікувався у виданні «Nature». У своїй статті він давав теоретичні викладки про електронний телевізорі. У 1911 році він розвинув свою думку в даному напрямку на виступі в Лондоні. Він розповів про можливості передачі та відтворення сигналу за допомогою ЕПТ, але ця схема була аналогічна тій, яку розробив раніше Рогозін. Практичних результатів Кемпбелл-Суінтон Алан Арчибальд в цій сфері не досяг.
Такаянаги Кэндзиро
Японський учений скомбінував результати досліджень своїх попередників, а саме ЕПТ і диск Ніпкова в одному виробі. Був досягнутий такий результат: у 1920-х роках японець представив телевізор з роздільною здатністю до 40 рядків. Продовжуючи працювати в цьому напрямку, до 1927 році дозвіл вже досягла 100 рядків, що дозволило транслювати зображення досить високої чіткості. Якщо раніше на екрані демонструвалися тільки силуети, то Такаянаги Кэндзиро в 1928 році представив зображення особи з півтонами.
Такаянаги Кэндзиро і його винахід
Фарнсуорт Філо Тейлор
Американський вчений, що працював над удосконаленням системи передачі сигналу. Він зміг розробити аналог диска Ніпкова в електронному рішенні. Сайт «дессектор зображення» розбивав картинку на сукупність электросигналов. Фарнсуорт Філо Тейлор належить розробка телесистеми”, яка вперше була заснована тільки на електронних/електричних засадах, без механіки. У 1928 році цю систему побачили вчені, а в 1934 весь світ.
Семен Ісидорович Катаєв
Катаєв був послідовником Розінга. Він займався удосконаленням технології для практичного їх застосування. Дослідження проходили одночасно і в конкурентній боротьбі з іншим вченим, Зворикіним В. К. У 1931 році Катаєв продемонстрував свій винахід «радиоглаз» (патент на нього виданий у 1934 році).
При особистій зустрічі цих двох науковців для обміну досвідом, Зворикін визнав, що відкриття Катаєва має кращі характеристики.
Володимир Козьмич Зворикін
Зворикін направив свій дослідницький інтерес на розвиток електронно-променевої трубки з електростатичної фокусуванням. Він зробив акцент на розвитку саме приймаючого ланки, вважаючи, що передавати сигнал можна і пристроєм на основі диска Ніпкова (в той час як Катаєв у першу чергу займався передає елементом).
Перший показ своєї розробки Зворикін проводив у 1926 році, а запатентував він його лише в 1935 році в США. Більшість телевізорів, зібраних до 1970-х років, працювали на основі магнітної фокусування, так як гідної конкуренції у них не було. Електростатична фокусування не давала потрібної якості. Проте в цілому поява телевізорів сучасного формату стало можливим саме після відкриття Зворикіна.
Кого можна вважати винахідником сучасного телевізора
Отже, народження телевізора як технології йшло по двох гілках: електромеханічний телевізор і електронний, формує зображення за допомогою ЕПТ. Ідея із застосуванням механіки виявилася безперспективною, хоч і внесла певний вклад вибірковими ідеями у загальну справу. Тому, якщо говорити про автора сучасного телевізора в тому вигляді, як він існує зараз, адепти механічної ідеї йдуть не в рахунок (Нипков і Берд).
Суперечки про те, хто був перше, Зворикін або Катаєв, йдуть і сьогодні. Вони працювали одночасно над винаходами, близькими по своїй суті, але різними за реалізації. Питання скоріше формальний.
Визнаним батьком телевізора все ж є Розінг, який створив прототип ЕПТ, зрозумів перспективність даного напрямку і активно просував його, заразивши ідеєю, в тому числі, і своїх учнів Катаєва і Зворикіна.
Ось так виглядав один з перших в світі телевізорів (1928 рік)
Розвиток телебачення в Радянському Союзі
Перші телевізори в СРСР з’явилися вже в 1939 році — їх став випускати ленінградський завод «Комінтерн». Принцип роботи полягав в дії диска Ніпкова, а тому таку приставку, що має екран 3 на 4 см, треба було підключати до радіоприймача. Потім потрібно переключити радіо на інші частоти — у результаті можна було дивитися ті передачі, які транслювалися в європейських країнах.
Цікаво було й те, що такі перші телевізори могли виготовити всі бажаючі. Спеціально для цього в журналі «Радиофронт» була розміщена відповідна інструкція.
Регулярна телетрансляція була розпочата в 1938 році Досвідченим Ленінградським центром. А в столиці телепрограми стали виходити в ефір приблизно через півроку. Цікаво, що в кожному з телецентрів цих міст використовувалися різні стандарти розкладання, що вимагало використання певних моделей техніки.
- Для прийому передач Ленінградського телерадіоцентру використовувалося телеустройство «ВРК» (в розшифровці — Всесоюзний радіокомітет). Це був прилад з екраном 130×175 мм, роботу кінескопа в якому забезпечували 24 лампи. Принцип роботи — розкладання на 240 рядків. Цікаво, що в тридцятих роках минулого століття було випущено 20 екземплярів подібного пристрою. Така техніка встановлювалася в будинках піонерів і палацах культури з метою колективного перегляду.
- Московський телецентр вів мовлення з розкладанням на 343 рядки — це сприймалося приладами «МК-1». Тут вже малося на увазі більш складний пристрій з 33 лампами. Тільки за 1938 рік їх було випущено 200 штук, а до початку Великої Вітчизняної війни — 2 тис. примірників.
На цьому дослідження інженерної думки людини не зупинялися — повинні були рано чи пізно з’явитися і спрощені моделі. Наприклад, на ленінградському заводі «Радист» у 1940 році був запропонований серійний варіант «17ТН—1», який міг відтворювати програми як телебачення Ленінграда, так і Москви. Виробництво було запущено, але до початку військових дій встигло вийти всього 2 тис. штук.
Також можна навести приклад спрощеної моделі під назвою «АТП-1» (Абонентський телевізійний приймач №1) — він був прообразом сучасного кабельного абонентського телебачення. Його випускав Олександрівський завод перед війною.
Коли телебачення стало кольоровим
Все вищеописане розповідає про передачі чорно-білого зображення. Вчені ж продовжували працювати над тим, щоб воно стало кольоровим.
Коли ж з’явилися кольорові телевізори? Вперше про це почали замислюватися ще під час механічних телеприймачів. Одні з перших розробок являє Ованес Адамян, який ще в 1908 році отримує патент на який вміє передавати сигнали двокольоровий прилад. Не можна не згадати Джона Лоуги Бреда, того самого винахідника механічного приймача. Саме їм у 1928 році було зібрано кольоровий телевізор, який послідовно передавав три зображення за допомогою синього, червоного і зеленого світлофільтра.
Але це були тільки спроби. Справжній стрибок в області розвитку кольорового телебачення стався вже після закінчення Другої світової війни. Раз всі сили були кинуті на цивільне виробництво, то це неминуче призвело до прогресу в цій області. Так і сталося в США. Додаткової підґрунтям стало використання дециметрових хвиль для передачі зображення.
Це призвело до того, що вже в 1940 році американськими вченими була презентована система «Тринископ». Вона була примітна тим, що в ній були використані три кінескопа з різними квітами від люмінофорного світіння, кожен з яких відтворював свій колір зображення.
Що стосується вітчизняних просторів, то в СРСР аналогічні технічні розробки стали з’являтися лише в 1951 році. Але вже через рік і прості телеглядачі могли побачити пробну кольорову трансляцію.
У 70-ті роки телевізор став звичним технічним приладом у багатьох будинках світу. Радянський простір не стало винятком, єдине, що варто відзначити: кольорові телевізори залишалися в нашій країні дефіцитними практично до кінця вісімдесятих років минулого сторіччя.
Прогрес не стоїть на місці
Винахідники намагалися поліпшити отриманий результат — так у 1956 році з’явився пульт дистанційного управління. Хто створив таке корисний пристрій? Він був розроблений Робертом Адлером у 1956 році. Принцип його роботи полягав у передачі ультразвукових сигналів, які були промодулірованний відповідними командами. Самий перший пульт міг тільки управляти гучністю і перемикати канали, але і на той момент це було досить вагомим заявою.
Що стосується інфрачервоної версії пульта, то вона з’явилася в 1974 році в результаті розробок Grundig і Magnavox. Його народження було продиктовано появою телетексту, який вимагав більш точного управління, а, значить, тоді з’явилися і кнопки. А вже у вісімдесятих роках пульт додатково використовують як аналог геймпада, адже тоді і телевізори стали додатковим монітором до перших побутових комп’ютерів та ігрових приставок.
З появою відеомагнітофонів з’явилася необхідність у додатковому впровадженні компонентного відеовходу (крім уже наявного аналогового антенного).
З початком двадцять першого століття ера кінескопів підійшла до кінця — почали з’являтися плазмові панелі і рідкокристалічні телевізори. А вже до 2010-го років кінескопні моделі були практично витіснені з ринку плоскими пристроями у форматі LCD і PDP. Багато з них можуть підключатися до інтернету і навіть демонструвати можливості перегляду 3D-контенту.
Сьогоднішній телеприймач мало схожий на свого прабатька — він має функції домашнього медіацентру, зберігаючи при цьому функції перегляду ефірного та кабельного телебачення. І це вже не кажучи про якість зображення, що передається в стандарті високої (а в топових моделях і надвисокої) чіткості.
