Спосіб життя людини прямоходячої

Згідно загальну думку, ці древні представники роду Люди (homo) могли вести кочовий, так і осілий спосіб життя. Перший варіант типовий для півдня Азії, другий – для північної частини континенту, де homo erectus жили в печерах. Жили вони сім’ями, про чисельність яких важко судити, але, швидше за все, вони були невеликими і не перевищували кількох десятків особин.

Їх головними заняттями були полювання та збиральництво. Для цього вони застосовували знаряддя і зброю, які виготовляли самостійно з каменю, дерева та кістки. Ці факти говорять про всеїдність людини прямоходячої.

Пристосування розглянутого виду до навколишнього середовища

Крім названих морфологічних особливостей homo erectus, встановлені й інші його відмінності від свого найближчого предка homo habilis. Так, він вперше за всю еволюцію людини почала використовувати вогонь для приготування їжі, обігріву і, можливо, для відлякування диких тварин. Застосування вогню створює більш сприятливі умови для існування виду.

Ще однією особливістю прямоходячої людини є винахід досконалою на той момент техніки обробки каменю, кістки і дерева для виготовлення сокир, списів, ножів, палиць-копалок та інших інструментів. Людина умілий теж вмів обробляти камінь, але робив це на більш примітивному рівні, ніж homo erectus.

Нарешті, існування erectus у вигляді невеликих сімейних груп вимагало від нього розвиток комунікативних навичок. Встановлено, що у прямоходячої людини був відділ мозку, який відповідав за можливість виникнення мовленнєвих навичок. Вчені вважають, що спілкування між особинами відбувалося на рівні міміки, жестів і видання ряду звуків різної тональності.