Олександр Сергійович Пушкін ще зі шкільних років відомий кожному як видатний вітчизняний поет, один із засновників сучасної російської літературної мови. Його вірші часто вчать напам’ять, оповідання слухають у форматі аудіокниги, а поеми, як і раніше викликають читацький інтерес. При цьому Пушкін займався не тільки поетичними жанрами. У період зрілої творчості він все більше цікавився художніми можливостями прози, а згодом і драми.
Проза Пушкіна
Початок становлення Пушкіна-прозаїка відноситься до 1827 році: тоді був виданий історичний роман, частково заснований на біографічному матеріалі, «Арап Петра Великого». Перебуваючи восени 1830 року в селі Болдіно Пушкін створює ряд творів, серед яких «Повісті Бєлкіна» і «Маленькі трагедії». Очевидно, що в цей час Пушкін більшою мірою експериментує, освоюючи потенціал прозових жанрів. Так, повість «Історія села Горюхина» залишилася незакінченою.
У підсумку Пушкін формулює два принципи, які стають основоположними для його прозових творів: точність і стислість. Їм він ретельно слід, що дозволяє при порівняно невеликому обсязі творів створити цікавий сюжет і ефектно його реалізувати.
Після болдинської осені питома вага прози у творчості Пушкіна різко збільшуються. Хоча багато наступні твори залишаються незавершеними, письменник поступово підбирається до вершин своєї майстерності: повістями «Пікова дама», «Кирджали» і «Капітанська дочка».
Історія створення повісті
З початку публікації «Історії держави Російського» Н. М. Карамзіна інтерес до подій минулого значно збільшився. Не уникнув цього і Пушкін. Вже перший його роман присвячений минулому. Письменник мав намір створити і науковий аналіз правління Петра I, але потім центр його інтересів перемістився до більш недавніх подій: селянського повстання під проводом Омеляна Пугачова.
У 1834 році історична праця про селянській війні був закінчений і опубліковано з дозволу імператора. При його створенні Пушкін користувався трьома типами джерел:
- Архівні дані.
- Усні розмови зі старожилами.
- Особистий огляд фортець, де відбувалися основні битви селянської війни.
Але чарівність епохою і самою особистістю Пугачова не пропали. Дослідження, виконане ним раніше, стає основою для сюжету «Капітанської дочки» — останнього прозового твору Пушкіна.
Написаний у формі щоденника похилого представника дворянського класу, згадує про події своєї молодості, твір було видано в журналі під назвою «Сучасник» без зазначення авторства. Спочатку Пушкін хотів зробити головним героєм Михайла Шванвича — дворянина, який перейшов на бік Пугачова. Але сюжет благородного розбійника вже був раніше реалізований їм у незакінченому романі «Дубровський», тому письменник змінив свій задум.
Жанрова приналежність твору є дискусійною темою. Обговорюються два варіанти, які коротко можна описати так:
- «Капітанська дочка» — повість, оскільки це текст невеликого обсягу, в ньому відсутня яскрава особистість в якості головного героя;
- «Капітанська дочка» — роман за своїм змістом, так як Пушкін поставив ряд важливих питань і торкнувся широке коло проблем.
Дійові особи
Діючі особи «Капітанської дочки» відомі навіть школярам. Центральний персонаж повісті — Петро Андрійович Гриньов — молодий дворянин з сильно розвиненими почуттями обов’язку і справедливості. При цьому він чужий самовдоволення і не боїться зізнатися у власних слабкостях: перед дуеллю з Швабриным, а потім незадовго до бесіди з Пугачовим заявляє, що не був повністю холоднокровний. Але і боягузом Гриньова назвати не можна. Він приймає виклик на дуель і бере участь в обороні Білогірської фортеці. Гриньов вміє пам’ятати добрі вчинки і прощати злі: віддає Пугачову кожух, дякуючи за порятунок Маші, без задньої думки мириться зі Швабриным.
Антиподом Гриньова є Швабрин Олексій Іванович. Він позбавлений зовнішньої привабливості, але дуже розумний і освічений. За своїм моральним характеристикам він різко протиставлений Гриневу: Швабрин практично всіх зневажає, часто висміює людей. Не отримавши взаємності від Маші, він не цурається розпускати про неї чутки, всупереч усім уявленням про честь на дуелі із Гриневым завдає йому удару в спину. У підсумку Швабрин переходить на бік Пугачова і користуючись своїм положенням, намагається домогтися взаимності від Маші. Після звільнення фортеці Швабрин заявляє що Гриньов, як і він, підтримав Пугачова.
Марія Іванівна Миронова — та сама капітанська дочка, в честь якої і називається повість. Вона приблизно одного віку з Гриневым. В її характері втілюються всі високі категорії моральності, честі та гідності. Маша — цільна натура, у повісті вона дуже мало говорить, але при цьому її вчинки завжди чесні по відношенню до людей. Незважаючи на суворі випробування — падіння фортеці, загибель батьків і полон, — Маша не втрачає присутності духу, не віддається скарг і стогонів, а намагається вижити сама і допомогти при цьому іншим, не поступившись принципами.
Образ Омеляна Пугачова амбивалентен, в ньому поєднуються як великодушність, так і злість, він може бути хвальком, а може бути мудрою людиною. Він веде так, яким уявляється народові поведінка царя: карає і милує тих, кого захоче і як захоче. Опис його зовнішності дозволяє зрозуміти, що це самозванець: селянин з чорною бородою, яку вже торкнула сивина, худорлявий і широкоплечий. Пугачов швидкий на розправу: він негайно наказує захисників фортеці після її захоплення. Але і для нього характерний деякий ліризм: Пугачов співає народні пісні, більше не розраховує на силу, а на завзятість.
Численні другорядні персонажі також є важливою частиною твору:
- Іван Кузьмич Миронов — батько Маші і комендант Білогірської фортеці. Він міцно вірним присязі — яким і повинен бути добропорядний служака, — що навіть загроза смерті не змушує його змінити їй.
- Василиса Єгорівна, його дружина. Добра і діяльна старенька, відрізняється гостинністю. При цьому вона не обмежує себе тільки господарськими турботами, фактично на ній лежить керівництво всією міцністю.
- Архип Савельєв або Савельіч — буркотливий, але добрий слуга Гриньова. Відданий своєму господареві і заради нього здатний на сміливі вчинки.
- Імператриця Катерина I. I. В повісті з’являється один раз, зустрічаючись в саду з Машею. Тільки завдяки її заступництву Гриневу вдається уникнути кари за лжному звинуваченням Швабрина в зраді.
Короткий переказ
Короткий переказ «Капітанської дочки» цікавий багатьом. Хоча невеликий розмір, ніж відома «Капітанська дочка». Короткий зміст по главам, яке наводиться нижче, дозволить побіжно ознайомитися з її змістом у скороченні. Кожній главі предпосылаются цитатні епіграфи, що дозволяють глибше зрозуміти зміст тексту.
Розділ 1. Гвардії Сержант
На самому початку коротко повідомляються біографічні відомості про Петра Андрійовича Гриневі в його викладі. Він відбувається не дуже багатій дворянській сім’ї, погано освічений з-за зневагу до гувернера Бопре. Дія повісті починається, коли Петра в супроводі слуги Савельича відправляють на службу в Оренбург. По дорозі Гриньов знайомиться з ротмістром Зуриным, який бачачи недосвідченість молодого людини вмовляє зіграти з ним в більярд на гроші. У підсумку Петро програє величезну суму — 100 рублів. Савельіч відмовляється видавати гроші на сплату боргу, але Гриньов, вірний своїм уявленням про честь, змушує старого слугу зробити це.
Розділ 2. Вожатий
Петро кається і обіцяє Савельичу ніколи не грати на гроші. Вони продовжують шлях через нерозсудливості Гриньова стикаються з новою проблемою: не злякавшись насувається бурану, він наказав ямщику їхати далі. В результаті вони збиваються з дороги. Їм допоміг незнайомець, який вивів їх до заїжджого двору.
Гриневу сниться віщий сон: мати повідомляє йому, що батько при смерті, але замість батька в ліжку лежить дивний бородатий мужик. Цей мужик хоче благословити Петра, але той відмовляється. Тоді лжеотец хапається за сокиру, всюди з’являються трупи, але Петро залишається в живих.
В подяку за допомогу Петро пригощає незнайомця вином і дарує йому свій заячий кожух. Той обіцяє завжди пам’ятати про цю послугу. Нарешті, Гриньов і Савельіч добираються до Оренбурга. Товариш його батька читає супровідний лист, де карається не балувати молодої людини, і направляє його на службу в Білгородську фортеця.
Розділ 3. Фортеця
Гриньов знайомиться з комендантом і його дружиною, простими в обігу і гостинними людьми. Йому багато говорять про дочки Мироновых, Маше. Від поручика Швабрина Петро чує оцінку дівчини: вона представляється корисливою і дурною. В кінці глави відбувається знайомство Гриньова і Маші, після якого з’ясовується, що розповіді Швабрина — всього лише злісні плітки.
Глава 4. Поєдинок
Гриньов зав’язує тісні стосунки з комендантською сім’єю. Йому все більше подобається Маша, тому їдкі випади Швабрина в її адресу злять молодої людини. Гриньов пише палку вірші про Машу і вирішує показати їх Швабрину. Той висміює і поетичний дар і адресата віршів. Зав’язується сварка, яка закінчується викликом на дуель. Комендантка намагається запобігти це, а Маша розповідає про те, що Швабрин сватався до неї, але отримав відмову. Незважаючи на всі зусилля Васіліси Єгоровни дуель на шпагах відбувається, і в кульмінаційний момент Петро, відвернувшись на крик Савельича, отримує поранення.
Глава 5. Любов
Маша доглядає за пораненим Гриневым, і між ними виникає взаємний потяг. Петро відправляє листа батькові, де розповідає про те, що трапилося, але отримує від нього гнівний відповідь: Швабрин вже повідомив старшому Гриневу про епізод з дуеллю. Батько нічого не хоче чути про шлюб, а Маша відмовляється обвінчатися без благословення.
Глава 6. Пугачовщина
Тим часом стає відомо про наближення до фортеці війська Пугачова. Гарнізон фортеці готується до оборони. Комендант намагається відправити в Оренбург дружину і дочку, але Василіса Єгорівна не згодна залишити чоловіка, а Маші не вдається покинути фортецю.
Глава 7. Напад
Військо Пугачова оточує фортецю, і отаман пропонує здатися без бою. Комендант відмовляється і наказує відкрити вогонь по заколотникам, але Пугачову вдається прорватися до фортеці. Після цього слідують присяга і страта тих, хто не бажає присягати. Савельичу вдається випросити помилування для Гриньова.
Глава 8. Незваний гість
Маша ховається в будинку попаді, і побоюючись за її життя, Гриньов відправляється туди. В будинку він стикається з пьнствующим Пугачовим і найбільш близькими його поплічниками. З’ясовується, що Пугачов був тим незнайомцем, який врятував Гриньова в буран. В подяку отаман дарує молодому людині свободу і дозволяє виїхати в Оренбург.
Глава 9. Розлука
В Оренбурзі Гриньов повинен повідомити, що Пугачов нападе на місто через тиждень. Разом з Савельичем він покидає фортеця, де в полоні Швабрина залишається Маша. Майно Гриньова розграбовано, але Пугачов дарує йому коня, кожух і скільки-то грошей, які посланець, втім, не віддає.
Глава 10. Облога міста
В Оренбурзі проходить військова рада, на якому лише Гриньов висловлюється за напад на повстанців. Пугачов оточує місто, починається страшний голод. Захисники роблять невдалі вилазки до табору супротивника. В один з таких випадків Гриневу передають лист від Маші, де вона повідомляє, що Швабрин змушує її вийти за нього заміж. Не отримавши від командування солдатів, Грнинев вирішує особисто врятувати дівчину.
Глава 11. Бунтівна слобода
Повстанці захоплюють Гриньова в полон і відправляють до Пугачову. Той бажає з’ясувати, чому молодий чоловік хотів проникнути у фортецю, і Гриньов чесно розповідає про свої плани визволити Машу. Отаман по дорозі до фортеці ділиться своїми планами з молодою людиною: йти на Москву. Гриньов просить бунтівника здатися, але той заявляє, що вже пізно і він переможе, або його дні закінчаться на пласі.
Глава 12. Сирота
Маша живе у важких умовах: Швабрин дає їй тільки хліб і воду. Зіткнувшись з Пугачовим, він розповідає, що дівчина — дочка непокірного коменданта. Тільки втручання Гриньова зупиняє гнів самозванця.
Глава 13. Арешт
Пугачов виписує Гриневу і Маші пропуск, який дозволяє проходити через всі застави. Разом вони відправляють до батьків Петра, але їх плутають з бунтівниками і наказують заарештувати. Помилка незабаром розкривається, і Машу дозволяють пропустити далі, а Петро залишається на службі. Урядові війська переслідують повстанців, проходячи через розорені села. Незабаром приходить повідомлення, що Пугачов узятий в полон.
Глава 14. Суд
Швабрин звинувачує Гриньова в зраді, і його знову заарештовують. Імператриця наказує відправити молодого чоловіка на довічне заслання, але Маша відправляється в Петербург і випрошує помилування. Повість закінчується стратою Пугачова і весіллям закоханих.
