Твори Хемінгуея

У 1926 р. був опублікований роман Хемінгуея «І сходить сонце», який приніс йому певну популярність.

Відчувши впевненість у своїх силах, він пише ще один роман – «Прощай, зброя!», який викликав безліч позитивних відгуків, як у критиків, так і у простих читачів.

Цікавий факт, що в багатьох країнах цей твір включено в обов’язкову шкільну програму.

У 1928 р. в біографії Хемінгуея відбувається трагічна подія: він отримав телеграму, в якій його сповіщали про те, що його батько покінчив життя самогубством. Достовірно відомо, що у Хемінгуея-старшого були фінансові труднощі, і Ернест писав йому, щоб він не хвилювався про це. Однак лист дійшло вже після самогубства.

Після цієї трагічної події Хемінгуей сказав: «Я, напевно, піду тим же шляхом». Ці слова виявилися пророчими.

У 1933 р. виходить у світ збірка коротких оповідань Хемінгуея «Переможець не отримує нічого», написаних на різні теми. І знову успіх!

Через 3 роки він пише твір «Сніги Кіліманджаро», в якому головний персонаж знаходиться в пошуках сенсу життя. Майже одразу після цього був опублікований один з найвідоміших романів в біографії Хемінгуея – «По кому дзвонить дзвін».

У 1949 р. письменник переїжджає жити на Кубу, де продовжує активно займатися творчою діяльністю.

У 1952 р. Ернест Хемінгуей написав знамениту повість «Старий і море», в якій розповідалося про долю старого Сантьяго. За цей твір він був удостоєний Пулітцерівської та Нобелівської премій.