Ернест Хемінгуей, американський письменник і журналіст. У 1954 р. він був удостоєний Нобелівської премії з літератури.

Цікаво, що він став популярним у всьому світі не тільки завдяки своїм творам, але і завдяки своєї непростої біографії, яка була насичена різними пригодами.

Короткий і змістовний письменницький стиль Хемінгуея докорінно вплинув на розвиток літератури 20 століття.

Отже, перед вами коротка біографія Ернеста Хемінгуея.

Біографія Хемінгуея

Ернест Міллер Хемінгуей народився 21 липня 1899 р. в США, в невеликому місті Оук-Парк, штат Іллінойс. Він ріс в інтелігентній і заможній родині.

Його батько, Кларенс Эдмонт Хемінгуей, працював лікарем, а мати, Грейс Холл, була відомою оперною співачкою. Крім Ернеста у них народилася ще 5 дітей.

Дитинство і юність

До 4 років мати вдягала Ернеста Хемінгуея в костюми для дівчаток. Робила вона це тому, що довгий час мріяла про народження саме дівчинки. Варто зауважити, що крім суконь, мама одягала на голову сина ще білі банти.

Батько Хемінгуея був завзятим рибалкою, тому часто брав із собою на риболовлю і маленького Ернеста. Він навіть зробив для нього невелику вудку, щоб хлопчикові було зручніше ловити дрібних рибок.

Мама одягала Ернеста Хемінгуея як дівчинку

Крім цього, батько навчав сина полювати на тварин і птахів. Пізніше всі пережиті в дитинстві враження знайдуть своє відображення у творах письменника.

Незважаючи на те, що батьки не цікавилися літературою, сам Ернест Хемінгуей дуже любив читати книги. Заради цього він жертвував іграми з хлопцями у дворі.

Почавши вчитися в школі, він вперше в своїй біографії спробував писати статті на різні побутові та спортивні теми. Незабаром його роботи стали друкувати в місцевій газеті.

Після цього Хемінгуей спробував описувати різні красиві місця, в яких йому вдавалося побувати на літніх канікулах. У 1916 р. з-під його пера вийшов розповідь про полювання «Сепи Жинган».

Одночасно з цим Хемінгуей активно цікавився спортом. Йому подобалося грати у футбол і займатися плаванням.

Потім Ернест серйозно захопився боксом, який, по суті, зробив його інвалідом. Під час одного з поєдинків суперник наніс йому важку травму голови.

У підсумку Ернест Хемінгуей практично перестав бачити лівим оком і чути лівим вухом. У зв’язку з цим він довгий час не міг пройти медкомісію для служби в армії.

Паспортне фото Хемінгуея 1923 р.

Напередодні закінчення школи Хемінгуей заявив батькам, що хоче стати письменником, що викликало у них обурення.

Батько мріяв, щоб Ернест був лікарем, а мати хотіла бачити його талановитим музикантом. У зв’язку з цим вона змушувала сина годинами грати на віолончелі, яку в майбутньому письменник просто зненавидів.

Після закінчення школи Ернест, ослухавшись батьків, почав працювати журналістом в одному з видавництв Канзасу.

Оскільки він був поліцейським репортером, йому доводилося розмовляти з представниками злочинного світу і бути свідком різних небезпечних ситуацій.

Ця професія серйозно вплинула на біографію Хемінгуея.

Вона допомогла йому на практиці побачити різні соціальні проблеми і характери людей. У майбутньому це допоможе письменнику у фарбах описувати своїх героїв.