Чому собаки люблять спати з господарем: думки досвідчених власників

Собаки – найкращі друзі людини і найпопулярніші вихованці, які живуть пліч-о-пліч з людьми. Однак у різних господарів погляди на те, що дозволено їх улюбленцям, різні… Одним чотириногим дозволяється перебувати виключно на прибудинковій території, іншим – в оселі. Але є ще одна категорія – собачки, яким дозволено спочивати на хазяйської ліжка, навіть коли вона зайнята її законним власником. Практично будь-який собака буде радий відпочити в таких умовах, але чому собаки люблять спати з господарем, і чому людина погоджується на це?

Докладно про причини

Ліжко господаря привертає увагу практично будь-якого четверолапого, в тому числі і собак. Але далеко не всім можна такі вольності. Більшість собаківників не вітають те, що їх пес буде лежати на диванах, кріслах або ліжка. Останнє зазвичай потрапляє в список заборонених табу.

Однак деякі власники не беруть до уваги правила дресирування, ламають встановлену структуру відносин між людиною і собакою – лідер-підлеглий, і сміливо пускають улюбленця у святая-святих. До речі, досить один раз маленькому карапузові дозволити переночувати в спальні, вигнати його з такого зручного містечка буде дуже і дуже складно, навіть якщо людина встигне переглянути свої погляди.

Якщо людська слабкість цілком зрозуміла, то чим керується вихованець, прагне спати поруч із господарем? Звичайно, «собача душа», як і людська – сутінки, але можна уявити, на що орієнтуються вихованці, намагаючись проникнути в спальню.

Індивідуальні особливості

Складно уявити серйозного сторожового пса в ліжку господаря. Це робочий пес, який звик працювати 24 години на добу і без роботи починає чахнути. Чи зможе він охороняти двір, перебуваючи в помешканні? Та й крім того, він звичний до вуличних умов і в домі йому буде тісно й жарко.

Інша справа – представник декоративної породи, який більшу частину часу перебуває на хазяйських ручках? Захоче він прощатися з ними на довгу ніч? Навряд чи…

Господар привчив

Якщо щеня з перших днів появи в будинку відпочиває на ліжку господаря, будучи дорослим, він буде продовжувати це робити, так як звик. Тому, шкодуючи 2-хкилограммового малюка сенбернара або дога, власник робить собі «ведмежу послугу» – згодом ложе йому доведеться ділити з 100-кілограмовим «малюком», що займає левову частку площі.

Тиснемо ми один до одного…

Взимку або в міжсезоння, під час перебоїв з опаленням, такий волохатий або гладкошерстий, але дуже теплий друг може виступати в якості обігрівача. Причому іноді хочуть погрітися, навпаки, тварини. Зазвичай мерзляками є голі або крихітні песики, які будуть тулитися до людини, ховатися під ковдру. Така поведінка цілком зрозуміло і пов’язано з фізіологічними особливостями тварин.

Собаки теж цінують комфорт

Ці тварини дуже розумні, а часом і хитрі. Вони одразу вловлюють різницю між людською постіллю і власним лежаком, вибираючи найбільш зручний перший варіант. Звичайно, іноді тварин на ліжку доводиться несолодко, особливо в жарку погоду, але деякі з них зазнають все «незручності». Інші ж тимчасово йдуть під ліжко.

В цьому випадку власнику варто оцінити якість лежака чотирилапого товариша. Можливо, пес переріс його і не поміщається на матрацик. Або ж він любить періодично бути подалі від людських очей, воліє спати під ковдрою, що при наявності звичайного лежака неможливо. Варто задуматися про будиночку для улюбленця – якщо мова йде про маленького вихованця або особистому покривалі.

Запах так і манить

Як відомо, собаки, залишаються на самоті, нудьгують і часом зазнають надто сильні емоції. Знизити тривожність вихованцеві вдається, коли він залазить на ліжко господаря, вловлюючи його запах, що залишився на подушці.

Недолік уваги

Всі собаки різні – одним досить пару разів в день отримати порцію ласки від власника, щоб задовольнити власні потреби. Але це більше відноситься до вуличних псів. Іншим же цього буває мало, особливо якщо власник працює цілодобово або часто перебуває в роз’їздах.

При нестачі часу людина менше контактує зі своїм чотириногим другом, і той намагається це компенсувати, засинаючи в ногах обожнюваного господаря. Така поведінка схожа пасивного натиску – пес без нав’язливості й агресії домагається бажаного, в тому числі пробираючись в ліжко власника.

Подібна ситуація вимагає делікатного підходу. При будь-яких спробах вигнати пес буде пеститися, подавати лапу, намагаючись жалібно заглядати в очі. І якщо виявити грубість, у собаки буде збільшуватись злість, яка рано чи пізно зробить пса неслухняним і непідконтрольним.

Як вирішити проблему, людина визначає самостійно, але якщо з поважної причини не виходить приділяти належної уваги чотириногому другу, то варто трохи поступитися. Наприклад, якщо власник не бажає ділити ліжко з вихованцем, можна постелити йому килимок у власній спальні або дозволити ночувати в кріслі біля ліжка.

Самотність в колі сім’ї

Нерідко вихованцям недостатньо міжособистісних контактів з господарем і іншими членами родини, навіть якщо всі будинки. Коли всі домочадці зайняті, собака може відчувати стрес, здатний розвинутися в глибоку депресію. Це дуже шкодить психіці тварини, може позначитися не тільки на емоційному стані, але і на фізичне здоров’я улюбленця.

Опинитися «на задвірках» життя сім’ї собаці, яка є її частиною, може дуже і дуже важко, і закрита двері спальні здатна посилити подібне положення. Немає зайвої хвилинки для вихованця? Можна розширити рамки і пустити його в спальню, хоча б на килимок, пес обов’язково оцінить подібний жест. Але краще все-таки приділяти час для спілкування з ним.

Людині варто уважніше ставитися до поведінки вихованця, так як пес може залучати його увагу різними способами, в тому числі не завжди прийнятними. Навіть покарання собака може сприймати як позитивне явище, адже в цьому випадку людина контактує з чотирилапим. Таке може відбуватися, якщо пес заляканий і не знає, що спілкуватися з людьми можна якось інакше. А також під час важкої депресії.

Пес шукає захист

При правильно встановлених відносинах собака буде обожнювати власника, вважаючи його лідером, ватажком зграї, тобто сім’ї. І, природно, відчуваючи страх, вона стане шукати захист саме у людини, вважаючи, що немає нікого сміливіше, хоробрішими і справедливіше.

Нерідко пси пробираються в хазяйську спальню під час негоди, особливо коли з’являються блискавки і гримить грім. Феєрверки, салюти, шум поруч знаходиться будівництва та інші тривожні явища змушують четверолапого шукати захисту. Налякати тварину можуть гості, залишилися ночувати в хаті, раптом з’явилися інші вихованці, нова галаслива побутова техніка…

Страх – не найкраще відчуття, з яким поодинці псу боротися дуже складно, і до виправлення ситуації варто взяти підопічного під захист. Звичайно, не кожна людина погодитися запросити пса в ліжко, та цього й не потрібно. Взагалі заохочувати боягузлива поведінка у собак – гладити, жаліти, пригощали ласощами, не рекомендується. Пес вирішить, що боязнь дозволяє отримувати «бонуси» і стане реагувати таким чином на будь-які подразники.

Пес забився під ліжко і не бажає звідти виходити? Не бажано загострювати увагу на цьому моменті. Фахівці рекомендують власникам не реагувати на подібну поведінку і вести себе, як ніби нічого не відбувається. Також не слід намагатися кричати на собаку, тягнути за лапи, намагаючись вигнати.

При правильній реакції людини переляк тварини не переросте у фобію, а залишиться лише реакцією на раптове явище. Подібні рефлекси в дикій природі допомагають диким звірам вижити в суворих умовах.

Вихованець-захисник

Нерідко бажання бути біля хазяїна 24 години на добу обумовлено охоронним інстинктом вихованця. Тільки перебуваючи поруч, собака може дрімати, вловлюючи сторонні шерехи, але знати, що її чоловік знаходиться в безпеці.

У подібних, начебто благих, намірів, є й зворотний бік. Такий пильний сторож буде протягом ночі оглядати територію, заглядаючи в усі кутки, бурхливо реагувати навіть на незначні шуми, а ще, можливо, стане мітити стереженого. Остання особливість відноситься до домінантним самцям.

Коріння проблеми, що йдуть у дитинство

Досвідчені кінологи рекомендують собаківникам-новачкам приділити достатньо часу вихованню вихованця, причому займатися цим слід з перших днів появи цуценя в будинку. Важливо відразу повідомити вихованцеві про субординації – малюк повинен зрозуміти, хто стоїть вище всіх по ієрархічній драбині і не збирається поступатися це місце собаці.

Це робиться не тільки для того, щоб пес краще слухався власника і підкорявся. Якщо вихованець сприйме авторитет господаря належним чином, надалі під час хвороби, травми, переляку, він буде шукати захисту саме у господаря.

Цуценята-сироти, вигодувані людиною, спочатку сприймають годувальника за ватажка, адже від нього залежить життя дитини. Сліпий кутенок виживає тільки в тому випадку, якщо нянька приділяє йому багато уваги і справляється з усіма материнськими функціями – годуванням, стимулюванням роботи кишечника і сечового міхура, миттям, навчанням, согреванием.

Для такого собаки її господар на все життя залишиться захисником. Малюки-ті, хто на штучному часто сплять поруч з людиною, змінювати такий стан справ або залишити все як є – виважене рішення власника. Але фахівці не радять різких змін.

Занадто прив’язані до господаря собаки можуть прагнути не просто потрапити в ліжко господаря, але і зайняти місце на самій людині. Як вдалося з’ясувати, псів може заспокоювати не тільки його запах від тіла, але і стукіт серця. Він нагадує про дитячих спогадах, періоді, проведеному в утробі, і після близько теплою мамки. Цей безумовний рефлекс дозволяє тварині заспокоюватися і спати спокійно.

Якщо власник не зміг заслужити авторитет у четверолапого товариша, не став для нього ватажком, то собака обов’язково цю сходинку займе. Тоді свої правила в будинку встановлювати буде не господар, а вихованець, і де спати, вирішує теж він.

Але прагнення до домінування може виникати і у цілком вихованого пса, наприклад, під час підліткового віку. Підрослий щеня може раптом перестати слухатися, його вчинки стають свавільними і навіть нахабними. Природно, що подібна поведінка рекомендується суворо присікати – кермо правління завжди повинні знаходитися в руках людини.

Також собаки можуть себе вести під час статевого гону, коли їх гормони впливають на емоційний стан. У подібній ситуації пес може демонстративно лежати на хазяйської ліжка або забиратися, коли господар вкладається спати. Таким чином, він як би підтверджує своє верховенство.

Кінологи не рекомендують допускати подібного поведінки вихованця, якщо той відноситься до породи, представники якої володіють вродженою схильністю до домінування над господарем. У цю групу відносять:

  • бордоського дога;
  • кане-корсо;
  • американського стаффордширського тер’єра;
  • добермана;
  • акіта-іну;
  • середньоазіатську вівчарку;
  • тибетського мастифа та ін.

Вагомі доводи супротивників

Собаки – стайня тварини, які сприймають сім’ю саме як цю одиницю суспільства. У дикій природі ватажок зграї завжди знаходиться вище інших членів, причому як в переносному, так і в прямому сенсі. Він розташовується на пагорбі, стежить за порядком та іншими побратимами. Він ніколи не втрачає пильності і завдяки силі утримує своє становище.

Як же сприймає собака дозвіл спати в ліжку господаря? Правильно, як підвищення, підняття по ієрархічній драбині, причому на один рівень з власником. І навіть якщо людині не цікаві умовності, і він не проти, щоб його чотирилапий улюбленець спочивав поруч, рано чи пізно йому доведеться зіткнутися з наслідками подібної безпечності:

  • пес перестає бачити у власника справжнього господаря, а отже вважає, що той не має права командувати;
  • поступово собака починає сама встановлювати режим – вставати вранці доведеться за її побудке;
  • сьогодні вихованець згортається калачиком в ногах, а завтра – вальяжно розвалюється по центру, відмовляючись посунутися.

Але не тільки з поведінкою вихованця пов’язують своє невдоволення собаківники, які не сприймають перебування домашньої тварини у власному ліжку:

  1. Тварини можуть бути переносниками паразитів – бліх, глистів, волосоїдів, кліщів. Причому навіть регулярна профілактика не може захистити від них вихованця, а значить, паразити завжди можуть перебратися з собаки до людини під час спільного сну.
  2. Далеко не всі пси відрізняються охайністю – деякі люблять повалятися в бруді або фекаліях, інші – пускають слину, треті – мають стійкий запах псини. Крім того, сучків під час тічки точно не місце на меблях. Навіть якщо мити псу лапи після кожної прогулянки, немає гарантії, що у нього на шерсті немає будь-якого забруднення або небезпечної сальмонели.
  3. Серед собак часто зустрічаються «хропуни» – особливо це відноситься до представників порід, що володіють укороченою мордочкою, літнім тваринам, а останні також часто страждають від підвищеного газоутворення.

Багато власників, чиї вихованці почиют з ними разом, впевнено кажуть, що при такому сусідстві їх сон поліпшується, і вранці вони відчувають себе бадьорими і відпочили. Але після проведеного статистичного опитування було виявлено дещо інша картина.

Дійсно задоволеними від такої ситуації виявилися всього 10% собаківників. А серед 58% людей, у ліжку з якими постійно сплять чотириногі улюбленці, у 35% сон значно погіршився. А 10% власників відчувають невдоволення тим, в якій манері сплять їхні собаки, їх дратують розкинулися в різні боки лапи, хропіння, специфічний аромат та інші «принади» настільки тісного контакту.

Так, собака є вірним, відданим другом, але при цьому все ж залишається домашнім тваринам. Не варто олюднювати пса і думати, що він потребує в такому ж комфорт, що і інші члени сім’ї. Якщо вихованець спить у ліжку господаря, то не варто це оцінювати, як нахабство, насправді, у такій ситуації винна виключно людина.