Відгуки: «В 9 місяців вже самостійно встав на охорону своєї території»

Я є власником собаки породи «Чеський влчак» вже 2 роки. Дуже зацікавила мене ця порода. До його придбання був ротвейлер. Дуже лякали знайомі собаківники з приводу його характеру, але я все-таки зважився. Взяв тримісячного кобеля. Зовнішність, звичайно, перший час лякала, всі говорили, що це вовк. Але виявилося все набагато простіше, характер схожий з німецькою вівчаркою, піддається дресируванню легко (перша група FCI).

Звичайно, виявився примхливий дитина, але це, як і у людей, у всіх різний характер, визнає тільки одного хазяїна, проте до іншим членам родини ставиться дуже добре. В 9 місяців вже самостійно встав на охорону своєї території. Дуже доброзичливий, по відношенню до інших собак. Любить поганяти котів і пташок. Порода мало відома в Росії, але на зарубіжних виставках зустрічаються досить часто.

Це чудо живе у нас 10 днів, але перші яскраві враження вже є. Ми забрали волчака, причому нам сказали, що він самий спокійний і розважливий у посліді.

Перші три дні він прожив спокійно. Потім чоловік відвіз вовченя у наш дім. В будинок вирішили поки пускати, т. к. вольєр побудувати не встигли. Через пару днів після переселення залишили його будинку одного і, повернувшись години через чотири, виявили, що все, що стояло на нашому великому, широкому й високому підвіконні, скинуто на підлогу. Все — це: два дубові діжки, квіти в горщиках, три великі вази. Нас, напевно, видивлялася. Телевізійний кабель був розділений на кілька частин, інше-так, по дріб’язку.

Вовченя стрибає, як кенгуру вже в свої 2 місяці від народження. Як-то, прокидаючись, я побачила його вже в польоті на висоті не менше метра, після чого він сів на ліжко і його щелепи миттєво зімкнулися на моїй руці. Природно, він отримує трынделей, і поступово в його голові щось починає відкладатися.
А що було, коли чоловік вирішив при ньому з’їсти качину ніжку! Вовченя дерся по тілу чоловіка як мавпа і кричав як різаний. З тих пір особливо нічого не змінилося, ми при ньому намагаємося не є або годуємо паралельно.

Чехословацький влчак, відразу кажу, пес не для новачків і якщо ви збираєтеся завести таку собаку, бажано щоб у вас не було маленьких дітей. У мене є дві собаки кобеля. Зак і Коді. Життєрадісні вовченята. Як тільки я завела Зака, друзі нескінченним потоком навалювалися в мій будинок і днями грали з вовченям. Зовнішність цуценя просто заворожувала. Було відчуття, що я приручила цього вовченя! І гарчання, і звички, і манера ходи… ну все! Хіба, що на місяць тільки не виє. Але коли він підріс, друзі все рідше і рідше відвідували мене.

Він визнавав тільки мене і парочку моїх найкращих подруг. А інших гнав з двору зі злісним гавкотом і відучити від цієї поганої звички я його не могла. Але потім мені розповіли, що потрібно ще з раннього дитинства привчати його до оточуючих цуценя тваринам і людям. Ну хто ж знав?..
Зате Коді я виростила за всіма правилами. Коли Зак був маленьким, він завжди любив стрибати до мене на коліна і лизати щоку. А зараз… Зараз на мене кидається дворічний пес, збиває мене з ніг і заливає слиною всю шию.

Все-таки Чехословацький влчак — незвичайна собака, скрестившая в собі неприборканого карпатського вовка і віддану німецьку вівчарку.