В ім’я дітей

Тим часом фашисти почали поступово винищувати мешканців гетто. Це здається неймовірним, але навіть у таких жахливих умовах Януш Корчак продовжував виховувати своїх учнів.

Він навіть влаштовував вистави з участю ледве трималися на ногах дітей. Педагог робив все можливе, щоб у тих жахливих обставинах імітувати повноцінне життя, і таким чином давати дітям надію на те, що все скоро пройде.

Про жахи концтаборів рекомендуємо прочитати статтю «Білявий диявол фашистів, ангел смерті – Ірма Грезе».

Влітку 1942 р. вийшов наказ, в якому говорилося, що всі сироти Корчака підлягають депортації. Куди саме повинні були відправити дітей – не уточнювалося, проте ця звістка саме по собі не віщувало нічого доброго.

Відчуваючи недобре, Януш Корчак всіляко намагався переконати керівництво гетто в тому, що його діти дуже працездатні, можуть шити військову одяг для німецьких солдатів.

Таким чином, він намагався вхопитися за будь-яку можливість, яка б допомогла зберегти життя нещасним дітям.

6 серпня 1942 р. всі 192 дитини з притулку були депортовані в концентраційний табір Треблінка. Разом з ними поїхали Корчак, його вірна подруга Стефанія, і ще 8 дорослих.