Про взаємну похвалі один одного двох птахів, які в дійсності співали посередньо, розповість дітям байка «Зозуля й Півень» Крилова.

Текст байки

“Як, милий Півник, співаєш ти голосно, важливо!” –
“А ти, Зозуленька, мій світ,
Як тягнеш плавно і протяжно:
У всьому лісі в нас такий співачки немає!” –
“Тебе, мій куманьок, вік слухати я готова”. –
“А ти, красуня, божусь,
Лише тільки замолчишь, то я чекаю не дочекаюся,
Щоб почала ти знову…
Отколь такий береться голосок?
І чистий, і ніжний, і високий!..
Та ви вже родом так: собою невелички,
А пісні – що твій соловей!” –
“Спасибі, кум; зате, по совісті моєї,
Співаєш ти краще райської пташки.
На всіх посилаюся у цьому”.

Тут Воробей, случась, примолвил їм: “Друзі!
Хоч ви охрипните, хвалячи друг дружку, –
Все ваша музика погана!..”

За що ж, не боячись гріха,
Зозуля хвалить Півня?
За те, що хвалить він Зозулю.

Мораль

Мораль байки в заключній частині твору. Зозуля і Півень обсипають один одного взаємними компліментами не тому, що їх спів чудово. Як зауважив пролітає повз Воробей, їх лестощі не зробить спів мелодійніше. Байкар на цьому гумористичному прикладі показав, що скільки не будуть хвалити один одного погані працівники, на сприйняття результату їх праці іншими людьми це ніяк не вплине. Вперше ця байка побачила світ у 1841 році. За свідченням сучасників Крилова, вона висміювала письменників Булгаріна і Гречку, що обсипали один одного лестощами і компліментами.