Про те, як заради захисту овець зібралося засідання, частково складалося з вовків, і був прийнятий несправедливий закон, повідає байка «Вовки і Вівці» Крилова.

Читати текст байки:

Овечкам від Вовків зовсім життя не стало,
І до того, що, нарешті,
Уряд звірів благі заходів узяло
Заступитися в рятунок Овець,—
І заснований Рада на цей кінець.
Велика частина в ньому, правда, були Вовки;
Але не про всіх Вовків адже злі чутки.
Бачили і таких Вовків, і багато разів.—
Ці приклади не забуті,—
Які ходили близько стад
Смирнехонько — коли бували ситі.
Так чому ж Вовкам у Раді і не бути?
Хоч треба Овець оборонити,
Але і Вовків не зовсім ж пригнобити.
Ось засідання в глухому лісі відкрили;
Судили, думали, гадали
І, нарешті, придумали закон.
Ось вам від слова в слово:
«Як скоро Вовк отару забуянит,
І ображати він Вівцю стане,
То Вовка тут владна Вівця,
Не разбираючи особи,
Схопити за комір і в суд негайно представити,
В сусідній ліс чи в бір».
В законі нічого додати, ні відняти.
Та тільки я бачив: до цих пір, —
Хоч кажуть, Вовкам і не спускають,—
Будь Вівця відповідач чи позивач,
А тільки Вовки все-таки Овець
В ліси тягають.

Мораль байки Вовки і Вівці:

Мораль байки – нерозумно довіряти прийняття законів власним ворогам. Коли засідання закінчилося, тварини прийняли постанову: вівця вправі захищатися від напав вовка. Слабкість овець злі хижаки в законі не врахували. За дурість овечки поплатилися – навіть після прийняття правила Вовки продовжували тягати беззахисних тварин в ліс. Через іронію байкар нагадує нам: не можна спускати лицемірства і обіляти власних ворогів. До ворогів треба відноситися строго і не виправдовувати їх злочинів.