Злий вовк не уживеться в країні, де живуть добрі жителі – ось припущення Зозулі, про який розповідає байка «Вовк та Зозуля» Крилова.

Читати текст байки:

«Прощай, сусідка! – Вовк Зозулі говорив, —
Марно я себе спокоєм тут вабив!
Все ті ж у вас і люди, і собаки:
Один іншого злей; і хоч ти ангел будь,
Так не минеш з ними бійки». —
«А далеко ль сусідові шлях?
І де такий народ благочестивою,
З яким ти думаєш жити в злагоді?»
«О, я йду простісінько
В ліси щасливої Аркадії.
Сусідка, то-то сторона!
Там, кажуть, не знають, що війна;
Як ягнята, лагідні люди
І течуть молоком там річки;
Ну, словом, царюють золоті часи!
Як брати, всі один з одним надходять.
І навіть, кажуть, собаки там не гавкають,
Не тільки не кусають.
Скажи ж сама, голубка, мені,
Не мило ль, навіть і уві сні,
Себе в краю такому побачити тихому?
Пробач! не згадуй нас лихом!
Вже те-то там ми заживемо:
В ладу, в достатку, в млості!
Не так, як тут, ходи з оглядкою днем
Та не засни спокійно на нічліг».
«Щасливий шлях, сусід мій дорогий! —
Зозуля говорить. – А ти свій норов і зуби
Тут глянь, чи візьмеш з собою?»
«Вже кинути, нісенітниця, який! —
«Так згадай же мене, що тобі без шуби».
Чим вдачею хто дурней,
Тим більше кричить і нарікає на людей:
Не бачить він добрих, куди не обернеться,
А перший сам ні з ким не уживеться.