Про те, як Селянин був обікрадена, але друзі не надали йому допомоги, повідає байка «Селянин у біді» Крилова.

Текст байки:

До Селянина на двір

Заліз осінньої ночі злодій;

Заліз у кліть і на просторі,

Обшаря всі стіни, і підлогу, і стелю,

Покрав безсовісно що міг:

І то сказати, яка совість у злодієві!

Ну так що наш мужик, бідняк,

Багатим ліг, а з голотою встав такою,

Хоч по світу піди з сумою;

Не дай Бог нікому прокинутися так так!

Селянин тужить і журиться,

Рідню скликає і друзів,

Сусідів всіх і кумів.

\”Не можна, – каже, – допомогти моїй біді?\”

Тут кожен з мужиком тлумачить,

І розумний свій дає пораду.

Кум Карпыч каже: \”Ех, світ!

Не треба було тобі по світу славити,

Що стільки ти багатий\”.

Сват Климыч каже: \”Вперед, мій милий сват,

Намагайся кліть до хати набагато ближче ставити\”.

\”Ех, братці, це все не так, –

Сусід тлумачить Фока, –

Не біда, що кліть далека,

Так треба на дворі лихих тримати собак;

Візьми-но у мене цуценя будь-якого

Від Жучки: я б радий дорогого сусіда

Від серця наділити,

Чим їх топити\”.

І словом, від рідних і друзів люб’язних

Рад тисячу надавано корисних,

Хто скільки міг,

А справою жоден бідоласі не допоміг.

На світі така ж: коль в нужду попадешся!

Спробуй поткнутися до друзів,

Почнуть радити і навскіс тобі, і справді:

А трохи про допомогу на ділі заїкнешся,

Найкращий друг

І німий і глухий.