Про те, як Селянин був обікрадена, але друзі не надали йому допомоги, повідає байка «Селянин у біді» Крилова.

Текст байки:

До Селянина на двір

Заліз осінньої ночі злодій;

Заліз у кліть і на просторі,

Обшаря всі стіни, і підлогу, і стелю,

Покрав безсовісно що міг:

І то сказати, яка совість у злодієві!

Ну так що наш мужик, бідняк,

Багатим ліг, а з голотою встав такою,

Хоч по світу піди з сумою;

Не дай Бог нікому прокинутися так так!

Селянин тужить і журиться,

Рідню скликає і друзів,

Сусідів всіх і кумів.

\”Не можна, – каже, – допомогти моїй біді?\”

Тут кожен з мужиком тлумачить,

І розумний свій дає пораду.

Кум Карпыч каже: \”Ех, світ!

Не треба було тобі по світу славити,

Що стільки ти багатий\”.

Сват Климыч каже: \”Вперед, мій милий сват,

Намагайся кліть до хати набагато ближче ставити\”.

\”Ех, братці, це все не так, –

Сусід тлумачить Фока, –

Не біда, що кліть далека,

Так треба на дворі лихих тримати собак;

Візьми-но у мене цуценя будь-якого

Від Жучки: я б радий дорогого сусіда

Від серця наділити,

Чим їх топити\”.

І словом, від рідних і друзів люб’язних

Рад тисячу надавано корисних,

Хто скільки міг,

А справою жоден бідоласі не допоміг.

На світі така ж: коль в нужду попадешся!

Спробуй поткнутися до друзів,

Почнуть радити і навскіс тобі, і справді:

А трохи про допомогу на ділі заїкнешся,

Найкращий друг

І німий і глухий.

Мораль

Мораль байки – радити всі мастаки, але насправді надати допомогу охочих мало. Фока рекомендує головному герою тримати собак у дворі; Карпыч каже, що краще утриматися від хизування багатством. Справжній друг пізнається в біді – про дружбу судять за діями, але не за словами. В. А. Крилов описує ситуацію, коли друзі не бажають брати на себе зобов’язання, прислухатися до прохання про допомогу. Байкар загострює увагу на проблемі щирості дружби, готовності допомогти, настільки рідко зустрічається в суспільстві.