Про те, як старий дід закликав Смерть, але миттєво про це пошкодував, розповість малюкам байка «Старий і Смерть» Крилова.

Читати текст байки:

Набравши валежнику часом холодної, зимовий,
Старий, висохлий весь від потреби і праць,
Тягнувся повільно до своєї халупці димної,
Крекчучи і охаючи під важкою ношею дров.

Ніс, ніс він їх і стомився,
Зупинився,
На землю з плечей спустив дрова геть,
Присів на них, зітхнув і думав сам з собою:
«Куди я бідний, боже мій!
Потребувала у всьому; до того ж дружина і діти,
А там подушне, боярщина, оброк…
І видався ль коли на світі
Хоча один мені радісний день?»

У такому зневірі, нарікаючи на свій рок,
Він кличе Смерть: вона у нас не за горами,
А за плечима.
З’явилася вмить
І каже: «Навіщо ти кликав мене, старий?»
Побачивши її люту поставу,
Ледь міг промовити бідняк, сторопівши:
«Я кликав тебе, якщо не у гнів,
Щоб ти мені допомогла підняти мою в’язку».

З цього байки
Нам можна бачити,
Що як буває жити не нудно,
А вмирати ще тошней.

Мораль байки Селянин і Смерть:

Мораль байки – в останніх рядках твору. Життя важке, але вмирати страшніше і гірше. Байкар описує типову для багатьох людей ситуацію: старий так змучився, що радий був зустріти Смерть. Але побачивши Смерть, він злякався. Виникло бажання жити. Адже життя, навіть з численними труднощами і проблемами – це радість і задоволення. Тому не можна грішити, накликаючи на біди, навіть якщо труднощі оточили з усіх боків. Про це попереджає читача байкар.