Про те, як дві бідні дівчини-прялі спробували позбутися від незавидної долі, але цим тільки нажили ще більші проблеми, розповість дітям байка «Пані і дві служниці» Крилова.

Читати текст байки:

У Барині, бабусі кропіткої,
Невгамовною і брюзгливой,
Дві були дівчата, Служниці, частина яких
Була з ранку і до глибокої ночі,
Рук не покладывая, прясти.
Не стало бідним дівкам сечі:
Їм будні, свято – все одно;
Немає угомона на бабу:
Вдень перевесть вона не дасть за пряжею духу;
Зорею, де сплять ще, а вже у них давно
Пішла танцювати веретено.
Бути може, іноді б стара запізнилася,
Та в тім домі проклятий був півень:
Лише він вспоет – стара встала,
Накине на себе шубейку і ушанці,
У печі роздмухує вогник,
Бреде, буркочучи, до прядильщицам в спокій,
Розштовхує їх костлявою рукою,
А заупрямятся – костуром
І солодкий на зорі їх сон перериває.
Що будеш робити з нею?
Бідолахи кривляться, позіхають, тиснуться
І з теплою постелею своєї,
Хоча не хочеться, а розлучаються;
Назавтрее знову, лише прокричить півень,
У дівчат з господинею казка та ж:
Їх будять і морять на пряжу.
Добро ж ти, нечистий дух! –
Крізь зуби прялі ті на півня бурчали. –
Без пісень би твоїх ми, мабуть, більш спали;
Вже над тобою бути гріха!\”
І, вибравши случ_а_й, без тужіння,
Згорнули дівчата головку півневі.
Але що ж? Вони собі тим чекали облегченья;
Ан у справі вийшов оборот
Зовсім не той:
То правда, що півень вже більше не співає –
Лиходія їх не стало;
Так Бариня, боячись, щоб час не пропало,
Трохи ляжуть, не дає майже звести їм очей
І так рано будити їх стала всякий раз,
Як рано півні і зроду не співали.
Тут пізно дівчата дізналися,
Що з вогню вони та в полум’я потрапили.
Так, бажаючи вибратися з турбот,
Нерідко людина має долю ту ж:
Одні лише тільки з рук зживе,
Дивись – інші нажив гірше!