Про те, як гордий Орел хвалився перед роботяща Бджола своєю славою, намагаючись принизити її працю, повідає байка «Орел і Бджола» Крилова.

Текст байки

Щасливий, хто на вервечці трудиться знаменитої:
Йому і то вже сили додає,
Що подвигів його свідок цілий світ.
Але як і той поважний, хто в ницості прихований,
За всі труди, за весь втрачений спокій,
Ні славою, ні почестьми не льстится,
І думкою жвавий одного:
Що до користі загальної він трудиться.

***
Побачивши, як Бджола клопочеться кругом квітки,
Сказав Орел одного разу їй з погордою:
«Як ти, бідолаха, мені жалюгідна,
З усією твоєю роботою і з умінням!
Вас у вулику тисячі все літо ліплять сот:
Та хто ж після розбере
І відрізнить твої роботи?
Я, право, не зрозумію полювання:
Працювати цілий вік, та що ж мати на увазі?..
Безвісною померти зі всіма разом!

Яка різниця між нами!
Коли, расширяся шумливими крилами,
Я Ношуся під хмарами,
То всюди рассеваю страх:
Не сміють від землі пернаті піднятися,
Не дрімають пастухи при огрядних їх стадах;
Ні лані швидкі не сміють на полях,
Вгледівши мене, здатися».

Бджола відповідає: «Тобі хвала і честь!
Та продовжить над тобою Зевс свої щедроти!
А я, родясь праці для загальної користі нема,
Не відрізняти шукаю свої роботи,
Але утішаюся тим, на наші дивлячись соти,
Що в них і мого хоч крапля меду».