Про те, як дурна Мавпа висловлювала презирство до власного відображення в дзеркалі, повідає байка «Дзеркало і Мавпа» Крилова.

Читати текст байки:

Мавпа, побачивши в Дзеркалі образ свій,
Тихесенько Ведмедя толк ногою:
\”Дивись-но, – каже, – куме мій любий!
Що це там за рожа?
Які у неї кривляння і стрибки!
Я удавилась б з туги,
Коли б на неї хоч трохи була схожа.
А адже, зізнайся, є
З кумушек моїх таких кривляк п’ять-шість:
Я навіть можу по пальцях перерахувати\”. –
\”Чем кумушек вважати трудитися,
Не краще ль на себе, кума, оборотиться?\” –
Їй Мишко відповідав.
Але Мішенькін рада лише марно пропав.

Таких прикладів багато у світі:
Не любить дізнаватися ніхто себе в сатирі.
Я навіть бачив вчора:
Що Климыч на руку нечистий, всі це знають;
Про хабарі Климычу читають.
А він украдкою киває на Петра.

Мораль байки Дзеркало і Мавпа:

Мораль байки: у сатирі і викритті ніхто не бажає бачити себе. Байкар показує, що чує докори в першу чергу думає про те, що воно адресується іншій. В. А. Крилов любив висміювати людські недоліки, використовуючи образи тварин. Він неспроста зробив головною героїнею байки мавпу. Вона висміює власні кривляння, подібно невігласам, замечающим «колоду в чужому оці». Мало хто помічає свої мінуси і займається їх виправленням. Засуджувати інших всі мастаки.