Про те, як Чиж соромився співати при багатоголосому хорі вітальним світлосяйного бога Феба, повідає байка «Чиж і Їжак» Крилова.
Текст байки
Усамітнення люблячи,
Чиж боязкий на зорі цвірінькав про себе,
Не для того, щоб похвал йому хотілося,
І не за що; так співалося!
Ось, в блиску і славі,
Феб променистий з морів
Піднявся.
Здавалося, що з собою він життя приніс всьому,
І в стрітення йому
Хор гучних соловйов в густих лісах пролунав.
Мій Чиж замовк. «Ти що ж, –
Запитав його з насмішкою Їжак, –
Приятель, не співаєш?» –
«Потім, що голоси такого не маю,
Щоб Феба* я гідно величав, –
Крізь сліз Чиж бідний відповідав, –
А слабким голосом я Феба співати не смію».
Так я крушуся і шкодую,
Що ліри Піндара* мені не дано в спадок:
Я б Олександра співав. *
* Феб (римск. міф.) – бог світла, покровитель мистецтв.
* Піндар – давньогрецький поет, автор урочистих ліричних творів.
* Байка, по суті справи, з’явилася відмовою Крилова оспівувати Олександра I в той час, коли він переможно на чолі російських військ вступив у Париж 19 березня 1814 р.; відзначалася зв’язок цієї байки з віршем Н. М. Карамзіна «Відповідь мого приятеля, який хотів, щоб я написав похвальну оду Великої Катерині» (1793):
«Мені славити тихій лірою
Ту, яка парфірой
Скоро весь світ обійме?
Лише божевільний запалює
Свічку там, де Феб сяє.
Бідний чижик не дерзнет
Співати гремящей Зевса слави:
Він одну любов співає;
З нею в гаю живе».
Мораль
Мораль байки в явному вигляді відсутня. У творі байкар самокритично розповідає про свій дар, порівнюючи себе зі скромним Чижем. В особі Феба представлений імператор Олександр I, вигнавши французькі війська. Він був сприйнятий іншими народами в якості рятівника Європи. Під хором талановитих соловйов Крилов розумів сонм поетів, що прославляли імператора – Державіна, Карамзіна, Жуковського. Головна думка твору полягає в описі Криловим власного поетичного дару, його прагнення до скромності.
