Відгуки: «Природна підозрілість до чужих»

Ми живемо в сільській місцевості і тримаємо овець, от і привезли Ліма для того що б допомагав їх пащі. Але Лім став справжнім другом. Австралійські вівчарки дуже розумні, люблять своїх господарів. Надзвичайно м’які і приємні для обіймів. Він весь час зі мною. І на прогулянці, і в машині. По природі він пастух,це у нього в крові. Відмінно жене отари, хоча і не навчався спеціально. Просто намагається мені допомогти. Може і будинок захищати. З дітьми дуже ласкавий, обожнює коли його гладять, особливо діти. Дуже ревнивий, інших домашніх вихованців при ньому гладити не можна, дуже нервує і починає скиглити.

Догляд за шерстю не складний. Я щодня розчісую гребінцем. Мою шампунем тільки перед виставками, та й то іноді не повністю, а тільки білі ділянки (комір і лапи). Складніше процес груммінга, оскільки якщо шерстю регулярно не стригти, то соба візуально перетвориться на ведмедя. Якщо собака виставляється рідко або взагалі не виставляється, думаю, достатньо раз в 2-3 місяці постригти вуха, біля вух (за вухами), лапи. Якщо собака часто виставляється, то все це потрібно буде робити частіше, т. к. необхідно надати собаці форму. Але тут досить просто, стрижки так такої немає, все підрівнюється «филировкой» (голова, вуха, за вухами, лапи, внизу живота «украшалка», штани, на передпліччях «украшалка») і має відмінний ефект. Т. к. головне не переборщити.

Мої дівки завжди зі мною, більш невибагливі в подорожах собак я не бачила. 2-у ауссі природна підозрілість до чужих. іноді (і не всі) спочатку можуть нагавкати, а потім кинутися з обнимашками. Навіть не знаю чи мінус це. 3 – вода і ауссі створені одне для одного)) 4 — де то читала статтю і там було написано: у ауссі немає господаря,у них є сім’я. якщо собака вибере, кого господарем це ніяк не вплине на її відносини з іншими членами сім’ї. Вони люблять всіх))