Артіль у радянський час

Є дані, що до середини 50 років XX століття в СРСР різного роду кооперативів і артілей було більше 100 тисяч. Харчова промисловість, обробка металу, виробництво меблів, посуду, одягу, іграшок – далеко не всі сфери, в яких існувала згадана форма об’єднання працівників. Там працювало близько 2 мільйонів чоловік. Артілі надавали своїм членам позики на придбання інвентарю, будівництво будинків, виплачували пенсії.

Ленінградська артіль «Прогрес-Радіо» випустила в 1930 році перші радянські лампові приймачі, у 1935 році – радіоли, в 1939 році – телевізори з електронно-променевою трубкою.

У радянський час сільськогосподарські та риболовецькі артілі прирівнювалися до колгоспів. Членство в них було добровільним, як і об’єднання майна у пайовому фонді. Особистий праця була обов’язковою умовою для участі в діяльності кооперативу. Завдання такого кооперативу – виробництво, переробка і збут сільськогосподарської продукції.

Перші підприємства народних художніх промислів у 1917-1919 роках утворилися на базі артілей, що виникли ще в дореволюційний період. І цей тип господарської діяльність вони довго зберігали за радянської влади, поки в 60 роки XX століття їх не перетворювали на державні підприємства.

В 70-80 роки тільки артілі старателів, які працюють на золотих копальнях, зберегли цю форму організації.