Антоніми — це слова, що відносяться до однієї частини мови і мають діаметрально протилежні лексичні значення. Саме тому вони і отримали свою назву від грецьких слів «анти» — проти і «onyma — ім’я.

Семантичні відношення антонімів — антонимию — розглядають насамперед як лексичне явище. Дане визначення відноситься до традиційним і загальноприйнятим термінам в лінгвістиці, хоча донині тривають суперечки щодо точності сенсу, вкладеного в нього, і не припиняються роздуми про те, які саме словесні пари можу бути зараховані до антонимам.

Розглянемо явище антонімії в українській мові.

У російській мові антоніми мають більшість слів, виключаючи власні імена, числівники і займенники. Хоча пара займенників ніхто — все може становити виняток, що підтверджує правило.

Пари анонімів завжди базуються на загальному ознаку або просторової, тимчасової або якісною характеристикою.

Антоніми в українській мові розподіляються за кількома типами.

Разнокорневые, наприклад, тьмяний – яскравий, та однокореневі, наприклад, порядок – безлад, сучасний – несучасний, коли зміст слова змінюється на протилежний за рахунок використання приставок.

Мовні, звані також узуальными, антоніми – прямий — кривий, чорний — білий, контекстні, звані також мовними, антоніми стають такими тільки в рамках певного контексту, наприклад, мама – дочка.

Протилежні дії позначаються співмірними (піднятися — спуститися) і великими (прозріти — осліпнути) антонімами. Нерідко до одного слова можна дібрати кілька антонімів. Причина цього полягає у багатозначності слова. В якості прикладу можна навести пари: старий — молодий (осіб), старий — новий (автомобіль).

Антоніми з ознакою градуальности можуть бути взаимозамещаемы з метою зробити мову більш ввічливою. Худий звучить краще, ніж худий, а старий деколи краще замінити більш м’яким словом літній.

Виділяють і антоніми-конверсивы, за допомогою яких виражається відношення протилежності в прямому і зворотному висловлюванні: Маша дала цукерку Міші. – Міша взяв цукерку у Маші.

Варто зазначити: антоніми, як правило, російською мовою виступають в парній кореляції. Але це не виключає можливості наявності у одного слова кількох смислових протилежностей. Наприклад, прилагательному веселий в антонимические відносини можна поставити слова сумний, сумний, сумний і ряд інших.

Антонимия надає широкі можливості збагачення мовних конструкцій.

Слова антоніми — приклади слів для дітей

Слова антоніми розподіляються за частинами мови. Нижче наведені приклади.

Іменники-антоніми:

• перевага – недолік;
• романтик – прагматик;
• обман – правда;
• апатія – ентузіазм;
• допомога – шкоду;
• зростання – спад.

Прикметники-антоніми:

• освічений – неписьменний;
• старий – молодий;
• широкий – вузький;
• прямий – кривий;
• сучасний – несучасний;
• тісний – просторий;
• регулярний – непостійний.

Існують антонимические сполучення іменника і прикметника. Наприклад: закономірне явище – винятковий випадок.

Дієслова-антоніми:

• прозріти – осліпнути;
• говорити – мовчати;
• схаменутися – забутися.

Прислівники-антоніми:

• акуратно – неохайно;
• весело – сумно.

Можна вибудувати однокореневі ланцюжки для пар антонімів з різних частин мови:

• краса — потворність;
• красивий — потворний;
• фарбує — спотворює;
• красиво — потворно.

Значення антонімів в російській мові

Значення антонімів для мови полягає в їх багатосторонньої функціональності. Найчастіше антоніми в текстах служать засобом, за допомогою якого створюються антитези. Так, у казках ми завжди бачимо торжество добра над злом, при цьому сильний часто перемагає слабкого, а скромний – марнославного.

За допомогою використання антонімів в текстах висловлюють широту охоплення явища. Наприклад, у рецензії може бути написано: цей фільм буде цікавий і дітям, і дорослим, а тому підходить як для індивідуального, так і для колективного перегляду в сімейному колі.

Антоніми прекрасний прийом для створення каламбурів. До неподобства розумна і до безумства красива моя улюблена дружина часом сувора, часом грайлива.

Таке виразне засіб створення контрастів, як антоніми, знаходить широке застосування в художніх творах і в публіцистиці. Не тільки в текстах, але і в назвах. Прикладом можуть служити «Батьки і діти» В. А. Тургенєва, «Товстий і тонкий» А. П. Чехова та інші.

Невірний вибір антоніма стає причиною мовної помилки. Дія роману змушує читача не тільки сміятися, але і співчувати. Тут правильніше буде вжити замість «співчувати» слово «плакати».

Уникнути помилок допоможе онлайн підбір антонімів. Це додаток просто, зручно і швидко дозволяє підібрати оптимальні пари слів протилежні за змістом.