Безумовно, унікальності будь мову гідний високих оцінок. Але чи кожен з них може похвалитися своїм багатством лексики, гігантським набором граматичних форм, глибинним складним і простим синтаксисом, величної морфологією? Прийменники в українській мові забезпечують високий показник унікальності.
Особлива частина мови
Прийменники в українській мові є окремою частиною мови. Класи та розряди їх теж потребують пильної уваги.
У сучасній російській мові виділяють 6 самостійних частин мови:
- Ім’я іменник.
- Дієслово.
- Ім’я прикметник.
- Прислівник.
- Займенник.
- Числівник.
Крім цієї групи, лінгвісти виділяють ще одну, яку вони назвали службовими частинами мови (ч. р.). Її елементи виконують «другорядні» функції, але на вищих формаціях мови (синтаксис) їх роль істотно вище, так як без них не вийде скласти речення. Сюди входять 3 основні групи:
- Союз.
- Частка.
- Привід (додатково виділяють особливу групу вигуків).
З усіх перерахованих вище ч. р. найбільш цікава третя. Привід не може відповідати на жодне із запитань і пишеться завжди перед іменником. По своїй суті, він є своєрідним клеєм або розчином, що використовуються для будівництва синтаксичного цілого (пропозиції). З пропозицій вибудовується текст, а значить, прийменники виконують дуже важливу функцію в тексті. Таким чином, можна сформулювати визначення.
Прийменник — це службова частина мови, яка служить для зв’язку слів у реченні.
