Творчість Ахматової

Але повернемося в 1912 р., коли вийшов перший збірник з віршами майбутньої великої поетеси. Називався він «Вечір». Це стало початком творчої біографії майбутньої зірки на небосхилі російської поезії.

Через три роки з’являється новий збірник «Чотки», який був надрукований у розмірі 1000 штук.

Власне з цього моменту і починається всенародне визнання великого таланту Ахматової.

У 1917 р. світ побачила нова книга з віршами «Біла зграя». Вона була видана вдвічі більшим тиражем, через попередній збірник.

Серед найбільш значущих творів Ахматової можна згадати «Реквієм», написаний у 1935-1940 рр. Чому саме цю поему вважають однією з найбільш великих?

Справа в тому, що вона відображає весь біль і жах жінки, яка втратила своїх близьких із-за людської жорстокості і репресій. А цей образ був дуже схожий з долею самої Росії.

У 1941 Ахматова блукала голодна по Ленінграду. За свідченням деяких очевидців вона виглядала настільки погано, що якась жінка, зупинившись біля неї, простягнула їй милостиню зі словами: «Візьми Христа ради». Можна тільки уявити, що відчувала в цей час Ганна Андріївна.

Однак до початку блокади вона була евакуйована в Москву, де зустрілася з Мариною Цвєтаєвої. Це була єдина їхня зустріч.

Коротка біографія Ахматової не дозволяє у всіх деталях показати суть її приголомшливих віршів. Вони ніби живі розмовляють з нами, передаючи і розкриваючи безліч сторін людської душі.

Важливо підкреслити, що вона писала не тільки про особистості як такої, а розглядала життя країни і її долю як біографію окремо взятої людини, як якийсь живий організм зі своїми достоїнствами і болючими нахилами.

Тонкий психолог і блискучий знавець людської душі, Ахматова зуміла зобразити у своїх віршах безліч граней долі, її щасливі і трагічні мінливості.