Полон

У 2000 році Андрій Бабицький зникає з поля зору. В «Радіо Свобода» схаменулися через тиждень, коли не могли вийти на зв’язок з журналістом, який був у відрядженні в Чечні. Через якийсь час з’ясувалося, що його затримали федеральні війська. Почалася великомасштабна акція по звільненню журналіста з полону. Щодня по телебаченню та в друкованих виданнях йшло висвітлення даної проблеми. Владі не давали схаменутися. У своїй книзі «Байки кремлівського діггера» журналістка Олена Трегубова напише про те, що вона та її колеги вирішили не спускати цю справу на гальмах, а постійно «кричати на владу, щоб вона відпустила Бабицького, інакше його тихо вб’ють». Хартія вільних журналістів написала лист президентові із вимогами звільнити його.

Крім того, на захист Андрія Бабицького виступали закордонні журналісти і політики. Так чи інакше, через місяць на території Чечні відбувся обмін, де журналіста обміняли на двох російських військовополонених. Після цього Бабицький місяць перебував у чеченців, а потім повернувся додому. Ще довго він буде працювати на «Радіо Свобода». Однак, за визнанням самого журналіста, почне накопичуватися незадоволеність між проголошуваними постулатами його роботодавців «В Росії немає свободи слова, тоталітарний режим та інше» і реаліями життя. Не відразу і не раптом стануться зміни у свідомості журналіста, але каталізатором стане український майдан.