Андрій Бабицький: життя прожити – не поле перейти

Є одна чудова приказка: «Якщо б молодість знала, якби старість могла». Як іноді хочеться по закінченні багатьох років виправити помилки молодості, які робилися в запалі гарячковість і відсутності досвіду, мудрості. Журналіст Андрій Бабицький, один з лідерів ліберальної опозиційної преси, через багато років переосмислив результати своєї діяльності і прийшов до невтішних висновків.

Соромно

Озираючись на своє минуле, журналіст наводить слова Пушкіна, які точно передають настрій: «І з огидою читаючи життя мою, я тремчу і проклинаю…» Постає питання, чому Андрій Бабицький, який заради свободи слова часто ризикував своїм життям, перекреслить десятиліття своєї праці? За що йому соромно? За що колишні соратники будуть ставитися до нього, як до зрадника, а опоненти – зловтішатися?

Дивіться також:  Що таке архів? Значення, походження, синоніми

На всі ці питання відповідає журналіст щиро, без бажання виправдати себе. В молодості він вважав себе таким собі знавцем свободи слова, порождавшим гординю і заставлявшим бути на стороні «правди» про демонів, поработивших Росію. Хоча він зізнається, що завжди виступав проти влади, але ніколи проти самої країни. Однак зараз він це бачить інакше.