4. «Воронки у часі»
А ось ця теорія багато в чому стикається з двома попередніми. Суть її в тому, що в Бермудському трикутнику існують чи тимчасові петлі, то щось на кшталт тимчасових воронок.
Провалюючись в них, судна та літаки, в результаті, виявляються в тому ж місці, але вже в іншому часі або, навпаки, встигають подолати за лічені хвилини величезні відстані. Нібито причина цього – «викривлення» часу і простору.
Чому саме в цьому районі? Тому що (дивіться пункти 6 і 5) або це справа рук інопланетян, що мешкають десь на підводному базі, або ж – підсумок експериментів американського уряду, злегка «поламали» простір-час в районі бермудських островів.
3. Гідрат метану
А ось і набагато більш правдоподібна (хм… хоча і не до кінця…) теорія. Як ми вже згадували вище, в районі бермудських островів висока сейсмічна активність. Глибоко на дні тут знаходиться велика кількість тріщин, що з’явилися в результаті діяльності підводних вулканів. І з них все ще активно піднімається метан, розчиняється в морській воді і утворює, відповідно, гідрат метану.
Але час від часу дрібні бульбашки метану (а разом з ним – і сірководню, що виходить в результаті гниття водоростей, яких в цих краях буває не просто багато, а дуже багато) збираються в набагато більш значні бульбашки. І ці бульбашки, зливаючись в один величезний газовий кулю, починають підніматися на поверхню.
Уявіть собі ситуацію: пливе судно, погода відмінна, щосили світить сонце, видимість відмінна, ніхто не чекає ніякої небезпеки. І тут прямо під кораблем газовий міхур лопається, і він провалюється в виниклу воронку моментально, не встигнувши послати сигнал лиха. А якщо судно встигає пройти по краю воронки, то його все одно вже нікому рятувати, – екіпаж задихнувся парами метану.
«А як же літаки?» – запитаєте ви. – «Вони ж летять високо над водою!» «А приблизно так само!» – дадуть відповідь вам прихильники цієї теорії. Лопнув метановий міхур викидає газ (який має щільність менше повітря) високо вгору.
І пролітає в цей час як раз над ним літак може просто впасти в цю розріджену «повітряну яму». Або ж метан, стикнувшись з гарячим двигуном, просто вибухне, рознесли літак на шматки.
