10 найбільш популярних теорій, що пояснюють загадку Бермудського трикутника

Про таємничий і небезпечний Бермудський трикутник напевно чули всі, включаючи дітей дошкільного віку. Ця тема дуже «розкручена» в масовій культурі: про пов’язані з морським районом Бермудів численні небезпеки написані сотні книг і статей, відзнято маса документальних і художніх фільмів і т. д.

А ще на початку минулого століття про цей «дивний феномен» ніхто не мав ні найменшого поняття. Так, тут здавна тонули кораблі, але, по-перше, цей район вже майже цілих п’ять століть є досить жвавим в плані судноплавства, а по-друге, – взагалі-то дерев’яні парусні судна часто йшли до дна і в інших частинах океану, що відрізняються нестійкою погодою.

Насправді ця ділянка в Атлантичному океані між Майамі, Пуерто-Ріко і Бермудськими островами, що має площу близько 1 млн. км2, отримав статус нерозв’язною загадки і надприродного явища тільки на початку 1970-х рр.

Саме в цей час вийшла книга Чарльза Берліца, в якій він яскраво і цікаво описав самі «містичні» історії непояснених зникнень в цьому районі сучасних суден і літаків.

«Сенсацію» тут же підхопили численні журналісти, з цього і почався ажіотаж навколо Бермудського трикутника.

До речі, «неофіційна назва регіону, в якому нібито не працює компас, годинник йдуть у зворотний бік, раптом нізвідки виникають гігантські воронки і 30-метрові хвилі і т. д., придумав ще в 1964 р. Вінсент Гаддис, що опублікував в журналі, присвяченому самим нез’ясовних явищ, статтю «Смертельний Бермудський трикутник». (Чому-то тоді ця тема інтересу не викликала).

З тих пір і серйозні вчені, і аматори (та й просто «фанати Бермудського трикутника») висунули безліч гіпотез, більш або менш правдоподібно і адекватно пояснюють причини відбуваються там явищ. Ось лише 10 з них:

10. Людський фактор


Дуже значна кількість дослідників, коли-небудь цікавилися темою Бермудського трикутника і «аномального» кількості пропадающих тут суден і літаків, впевнені, що понад 90% таких випадків сталося через банального «людського фактора».

От ви коли-небудь бачили фотографії Бермудів? Це ж справжній рай на Землі! Тут теплий тропічний клімат, чисте море, піщані пляжі, розкидані більш ніж за 180 мальовничих островів (з висоти схожих, як близнюки).

Природно, в цих краях завжди повно туристів, у тому числі дуже небідних, що припливають сюди на власних яхтах і прилітають на приватних літаках.

І вони не бажають знати про те, що, взагалі-то в цьому регіоні погода буває дуже мінлива, і що будь-яке судно (морське або повітряне) зобов’язана дотримуватися маршрут і суворо дотримуватися вказівок диспетчерів.

Вони просто ігнорують заходи безпеки, нерідко виходять у море в шторм, і в підсумку блукають між островами без можливості дозаправки.

Дивіться також:  10 дивних заборон в різних країнах

9. Складні погодні (і природні) умови


А тепер докладніше про погодних та інших умов в Бермудському трикутнику. Все більш або менш досвідчені капітани і пілоти в курсі, що цей регіон вельми непростий для навігації: тут величезна кількість рифів і мілин, повітряних і водних течій, більше 80 днів у році на цій чималій території бушують шторми, циклони й урагани.

Тому не дивно, що повідомлення про чергові катастрофи чи пошуках зниклих суден і літаків приходять звідси досить регулярно.

Місцеві погодні «ексцеси» пояснюються досить просто: саме над цим регіоном стикаються величезні теплі й холодні повітряні маси, що породжують потужні вихори і торнадо.

До того ж все це посилюється швидким і теплою течією Гольфстрім, нерідко породжує щільні тумани і легко таким, що збиває з курсу невеликі судна за рахунок однієї лише швидкості свого потоку.

До речі, крім Гольфстріму в районі бермудських островів періодично виникають і інші течії – нерегулярні, напрямок яких іноді складно передбачити. І вже якщо судно або літак терпить тут крах, то його за короткий час може віднести дуже далеко, що часто робить пошуки уламків марними.

8. Компас вказує на справжній, а не магнітний північ


Так, дійсно, у районі Бермудського трикутника компас часто веде себе «неадекватно», вказуючи не на магнітний, а на географічний (істинний) північ. А відхилення між ними становить, на хвилиночку, понад 700 миль (або близько 1300 км).

Досвідчені моряки і пілоти це, звичайно, враховують. І насправді ця магнітна аномалія не є унікальною: у деяких частинах пустелі Гобі (і не тільки там!) природні поклади магнітної руди творять зі стрілкою компаса ті ж самі «спецефекти».

У випадку з Бермудами причина магнітних відхилень – висока сейсмічна активність в цьому регіоні, що породжує нестійкі електричні поля і, відповідно, магнітні збурення. В підсумку системи навігації починають «сходити з розуму», а суду (і літаки) відхиляються від курсу.

7. Атлантида


А ось вам і кілька набагато більш фантастичних (якщо не сказати маячних) теорій, що пояснюють «містичні» явища в Бермудському трикутнику. Одна з них ґрунтується на тому, що легендарна Атлантида знаходилася (і затонула) саме в цьому районі.

Адепти цього гіпотези впевнені, що атланти були досить просунутими в плані «енергетики», – вони нібито винайшли спеціальні потужні кристали, здатні акумулювати і трансформувати сонячну енергію.

Самі атланти загинули, але їх винахід досі працює десь на дні океану. І ось ці самі дивні кристали і є причиною збоїв в роботі сучасних навігаційних приладів і відбуваються катастроф.

Дивіться також:  Найдорожчі країни в світі: топ-10 держав Європи, Азії і Австралії

6. НЛО або інопланетяни


Ще одна хм… досить ексцентрична теорія – у всьому винні інопланетяни. Десь там, у глибинах океану в районі бермудських островів знаходиться корабель прибульців (а то й ціла база НЛО!).

Влаштувалися там «алієни» вивчають як нас, землян, так і наші технології. Ось для цього вони і «крадуть» час від часу літаки і кораблі разом з екіпажами.

А іноді людська техніка і просто випадково провалюється в портали в інші світи, регулярно відкриваються прямо в море для того, щоб інопланетяни могли переміщатися в своє вимірювання та назад (заодно відправляючи «на батьківщину» свіжі «трофеї» і піддослідних землян).

5. Секретні випробування уряду США


Третя за рахунком фантастична гіпотеза: «чортівня», що відбувається в районі Бермудського трикутника, – результат експериментів уряду США. Нда… Виявляється, багато американців (та й жителі сусідніх країн) мають невисоку думку про «етичності» наукових методів власного уряду.

Відомо, що десь тут працює абсолютно офіційний (але, звичайно ж, секретний) Атлантичний центр підводного тестування і оцінки (AUTEC). Взагалі-то він «обкатує» новітні американські підводні човни, гідролокатори і т. п. Хм… Хоча, напевно, – і якесь підводне зброю…

Але ж ніхто не гарантує, що в AUTEC не ставляться і інші, набагато більш небезпечні, експерименти! Може бути тут відчувають, наприклад, якісь інопланетні технології? Чому ні? Згадайте Розуелл і стійкі чутки, що там вивчали потерпілий аварію НЛО.

Або ось ще історія з есмінцем «Елдрідж», який ВМС США в жовтні 1943 року нібито зробили невидимим і перемістили через кілька секунд на десятки кілометрів. А всі ті страшні байки про що раптово виникають інфразвукові хвилі, які зводять з розуму екіпажі кораблів і літаків? Це все неспроста…

4. «Воронки у часі»


А ось ця теорія багато в чому стикається з двома попередніми. Суть її в тому, що в Бермудському трикутнику існують чи тимчасові петлі, то щось на кшталт тимчасових воронок.

Провалюючись в них, судна та літаки, в результаті, виявляються в тому ж місці, але вже в іншому часі або, навпаки, встигають подолати за лічені хвилини величезні відстані. Нібито причина цього – «викривлення» часу і простору.

Чому саме в цьому районі? Тому що (дивіться пункти 6 і 5) або це справа рук інопланетян, що мешкають десь на підводному базі, або ж – підсумок експериментів американського уряду, злегка «поламали» простір-час в районі бермудських островів.

3. Гідрат метану


А ось і набагато більш правдоподібна (хм… хоча і не до кінця…) теорія. Як ми вже згадували вище, в районі бермудських островів висока сейсмічна активність. Глибоко на дні тут знаходиться велика кількість тріщин, що з’явилися в результаті діяльності підводних вулканів. І з них все ще активно піднімається метан, розчиняється в морській воді і утворює, відповідно, гідрат метану.

Дивіться також:  10 дивовижних речей в Південній Кореї, які можуть шокувати іноземців

Але час від часу дрібні бульбашки метану (а разом з ним – і сірководню, що виходить в результаті гниття водоростей, яких в цих краях буває не просто багато, а дуже багато) збираються в набагато більш значні бульбашки. І ці бульбашки, зливаючись в один величезний газовий кулю, починають підніматися на поверхню.

Уявіть собі ситуацію: пливе судно, погода відмінна, щосили світить сонце, видимість відмінна, ніхто не чекає ніякої небезпеки. І тут прямо під кораблем газовий міхур лопається, і він провалюється в виниклу воронку моментально, не встигнувши послати сигнал лиха. А якщо судно встигає пройти по краю воронки, то його все одно вже нікому рятувати, – екіпаж задихнувся парами метану.

«А як же літаки?» – запитаєте ви. – «Вони ж летять високо над водою!» «А приблизно так само!» – дадуть відповідь вам прихильники цієї теорії. Лопнув метановий міхур викидає газ (який має щільність менше повітря) високо вгору.

І пролітає в цей час як раз над ним літак може просто впасти в цю розріджену «повітряну яму». Або ж метан, стикнувшись з гарячим двигуном, просто вибухне, рознесли літак на шматки.

2. Пірати


Ось теж, здавалося б, достатньо здорова версія – суду у районі Бермудського трикутника топлять пірати. Якщо б мова йшла про XVII-XVIII столітті, то в ній ніхто б і не сумнівався. Так, тоді пірати відчували себе тут дуже комфортно.

Але ось у наш час, та при сучасному оснащенні як цивільних, так і (тим більше!) військових судів, добре озброєних і мають відмінно налагоджений зв’язок. Навряд чи… І, до речі, а як тоді пояснити зникнення літаків?

1. Комета


І, нарешті, сама (на наш погляд) грандіозна теорія. Близько 11 тисяч років тому якраз в районі бермудських островів впала хвостата космічна скиталица – комета. Та не просто комета, а якась особлива, суцільно електромагнітна.

З тих пір вона так і лежить десь на дні океану, продовжуючи випускати всілякі випромінювання, які і примушують «біситися» навігаційні прилади суден і літаків. Краса ж, а не гіпотеза! Так і хочеться сказати: «Як тобі таке, Ілон Маск?»