Внутрішня і зовнішня політика

Проводячи незалежну політику, Ярослав Мудрий задався метою позбавити російську православну церкву від панівного впливу Візантії. В результаті йому вдалося це зробити в 1054 р., після чого вперше в історії Русі главою церкви став російський (а не грецький митрополит на ім’я Іларіон.

Одночасно з цим мудрий князь робив все можливе, щоб підвищити рівень освіти простих людей і викорінити залишки язичництва. Ярослав, як і його батько, докладав усіх зусиль, щоб звернути весь народ в християнство.

У державі активно перекладалися слов’янською мовою різні книги. Крім того, що Ярослав Мудрий сам любив освічуватися, він спонукав до цього своїх наближених і духовенство.

В результаті, в містах почали з’являтися перші навчальні заклади для хлопчиків. Люди стали щиро прагнути освоїти грамоту.

За словами біографів, цар зібрав бібліотеку, в якій, за різними оцінками, знаходилося від 500 до 950 томів. Цікавий факт, що сьогодні знамениту «Бібліотеку Ярослава Мудрого» часто порівнюють з «Бібліотекою Івана Грозного».

Бібліотека Ярослава Мудрого

У часи правління Ярослава Мудрого активно будували монастирі, головним з яких є Києво-Печерський.

Незабаром Ярослав Мудрий оголосив про створення першого зводу законів – «Руської правди». По суті, «Руська правда» представляла собою конституцію, в яку пізніше писалися нові постанови.

Князю Ярославу слід віддати належне в тому, що на відміну від багатьох попередників він робив акцент на дипломатії, а не на військовій могутності. Князь намагався вибудовувати ділові відносини з європейськими державами.

При ньому увійшли в практику династичні шлюби, завдяки чому йому вдалося домогтися миру з багатьма країнами, а також збільшити території Русі.

Найбільш успішним виявився союз шлюбом його дочки Анни Ярославни з французьким монархом Генріхом 1. Це не тільки позитивно позначилося на зовнішню політику Ярослава Мудрого, але й допомогло йому придбати чимало впливових союзників.