Творча біографія Моцарта

Як ми вже сказали, творча біографія Моцарта почалася з моменту його перших гастролей у віці 6 років.

Коли ж йому виповнилося 14 років, він поїхав до Італії, де йому знову вдалося вразити публіку віртуозною грою власних (і не тільки) творів.

У Болоньї він брав участь у різних музичних змаганнях з професійними музикантами.

Гра Моцарта так сильно вразила Боденскую академію, що йому вирішили присвоїти звання академіка. Варто зауважити, що такий почесний статус давався талановитим композиторам лише після того, як їм виповнювалося мінімум 20 років.

Повернувшись до рідного Зальцбург, Моцарт продовжив складати різні сонати, симфонії та опери. Чим старшим він ставав, тим більш глибокими і проникливими були його твори.

У 1772 р. він познайомився з Йозефом Гайдном, стали в майбутньому для нього не тільки вчителем, але і надійним другом.

Сімейні труднощі

Вже скоро Вольфганг, як і його батько, став грати при дворі архієпископа. Завдяки своєї особливої обдарованості у нього завжди була величезна кількість замовлень.

Проте після смерті старого єпископа і по приїзду нового, ситуація змінилася в гіршу сторону. Трохи відволіктися від натовпу проблем допомогла поїздка в Париж і деякі німецькі міста в 1777 р.

У цей період біографії Моцарта в їх сімействі виникли серйозні матеріальні труднощі. З цієї причини з Вольфгангом змогла поїхати тільки мати.

Однак ця поїздка не увінчалася успіхом. Твори Моцарта, відрізнялися від музики того часу, вже не викликали особливого захоплення у публіки. Адже Вольфганг був уже не тим маленьким «диво-хлопчиком», здатним захоплювати одним лише своїм виглядом.

Положення день запаморочилось ще більше, так як в Парижі захворіла й померла його мати, яка не змогла перенести нескінченні і невдалі поїздки.

Всі ці обставини спонукали Моцарта знову повернутися додому, щоб шукати щастя там.

Розквіт кар’єри

Судячи з біографії Моцарта, він жив практично завжди на межі бідності, і навіть бідності. Тим не менш, його ображало поведінка нового єпископа, воспринимавшего Вольфганга, як простого служника.

З-за цього у 1781 р. він прийняв тверде рішення виїхати до Відня.

Сім’я Моцартів. На стіні — портрет матері, 1780 р.

Там композитор познайомився з бароном Готтфрідом ван Стівеном, який тоді був покровителем багатьох музикантів. Він порадив йому написати кілька творів у стилі бароко, щоб урізноманітнити репертуар.

В той момент Моцарт хотів стати вчителем музики у принцеси Вюртемберзький – Елізабет, але її батько віддав перевагу Антоніо Сальєрі, якого Олександр Пушкін відобразив в однойменній поемі, як вбивцю великого Моцарта.

1780-ті роки стали в біографії Моцарта самими райдужними. Саме тоді ним були написані такі шедеври, як «Весілля Фігаро», «Чарівна флейта» і «Дон Жуан».

Більше того, до нього прийшло всенародне визнання, і він користувався величезною популярністю в суспільстві. Природно, він почав отримувати великі гонорари, про яких до цього доводилося тільки мріяти.

Однак незабаром у житті Моцарта настала чорна смуга. У 1787 р. не стало його батька і дружини Констанції Вебер, на лікування якої пішло багато грошей.

Після смерті імператора Йосипа 2, на троні опинився Леопольд 2, який дуже холодно ставився до музики. Це також ускладнювало становище Моцарта і його колег-композиторів.