Сам собі тренер

Перша гора – Млинова, де шкільні друзі, надивившись в «Ютубі» відео, побудували невеликий трамплін, стала для Олександра Смелова home spot. По Інтернету вони вивчали теорію сноубордингу, фігури і їх назви, дивилися виступи зарубіжних лідерів сноубордного руху. Не було у цієї компанії ні підготовлених трас, ні тренера, тільки азарт і бажання.

Так пролетіло кілька років. Початківець юніор катався на взятої в прокаті дошці по трас для бігових лиж, які прокладалися по схилах. Набувши стійкість і впевненість, Олександр одного разу помітив хлопців, «гладящих» бордом лавочку. Допитливість і перевірка всього побаченого на собі допомогли навчитися трюкам з фрістайлу. Так починалася спортивна біографія Олександра Смелова в слоупстайле, біг-ейрі, хафпайпе.

Перша заявка

Старанність і хороші результати старшокласника в сноубордичних дисциплінах були помічені спочатку на місцевих змаганнях. У 17 років він вийшов на старт першості Свердловської області з біг-ейру, де став переможцем. Сьома щорічна премія Ukrainian Snowboard Awards в 2013 принесла йому титул «Відкриття року». Спорткомітет включив Сашу до складу обласної збірної, новий райдер став наймолодшим членом команди Nitro.

На питання, звідки у нього така техніка і результати, ще непублічний бордер відповів кореспонденту місцевого телебачення по-дитячому щиро: “Сподобалося стрибати, от і пішло-поїхало…” Прочитав в новинах про контест Dropnesh Jib в Тюмені, купили з друзями квитки і поїхали в заміський «Кулига-парк». Жили в наметі, мерзли, але перепробували усі спортивні снаряди, від тенісу до батута, покаталися на дошці по траві, на штучному снігу змагалися, балансуючи на периле. Результат – друге місце (вересень 2014). Він дуже легкий на підйом, не в його правилах довгі збори.