Таємна служба та інші інструменти влади

Коли Ніксон отримав кермо правління, він організував особисту таємну службу. Цей апарат стежив за конкурентами і супротивниками президента.

Глава США прослуховував телефонні розмови своїх опонентів, а також дозволив спеціальним агентам здійснювати обшуки у «підозрілих» осіб.

В його діях все частіше почали простежуватися ознаки диктатора. Для того, щоб утриматися при владі, він вдавався до шантажу та хабарництву.

Коли настали чергові президентські вибори, політик, щоб заручитися підтримкою чиновників, дозволяв їм займатися податковими махінаціями.

Підрозділ «водопровідників»

1971 року відома газета «Нью-Йорк Таймс» вирішила опублікувати секретні матеріали, отримані від ЦРУ. Інформація стосувалася війни у В’єтнамі і серйозно компрометувала чинного президента.

Ніксону це, природно, не сподобалося, і він моментально відреагував на випад в свою сторону. За деякими даними, цей витік даних він сприйняв як особистий виклик.

Отже, за його указом було організоване так зване «підрозділ водопровідників». По суті, ця група людей займалася шпигунством, і виконувала різні накази свого «шефа».

Вони блокували будь-які спроби мітингів з боку демократів, а також ліквідували людей, які були неугодні владі.

Республіканець Ніксон йшов на все заради того, щоб знову стати главою Білого дому. Однак подібні дії не могли довгий час залишатися в тіні.

Саме такі події передували історичному справі, відомому під назвою «Уотергейтський скандал».