Ківш Великої Ведмедиці восени, взимку, навесні, влітку

У різні часи року положення «ведмедиці» неоднакове відносно горизонту. Для кращої орієнтації варто скористатися компасом.

Погожої весняної ночі скупчення зірок знаходиться прямо над спостерігачем. З середини квітня «ківш» починає рух на захід. Протягом літа сузір’я поступово йде на північний захід, опускається. В останні серпневі дні зірки можна бачити на півночі, максимально низько над горизонтом.

На осінньому небі помітно, як сузір’я повільно піднімається, за зимові місяці воно, як можна бачити на нижченаведеній схемі, рухаючись на північний схід, знову сходить до весни максимально високо над горизонтом.

Для швидкого знаходження сузір’я слід запам’ятати, що влітку воно знаходиться на північно-заході, восени – на півночі, взимку – на північному сході, навесні – прямо над спостерігачем.

В залежності від часу доби змінюється положення зоряної фігури відносно не тільки небесного зводу, але і власної осі. Нижчевикладене зображення показує, що ввечері в січні-лютому «ківш» знаходиться на північно-сході (на зображенні справа), а його «ручка» спрямована вниз.

За ніч проходить сузір’я півколо, до ранку досягає північно-заходу (на зображенні зліва), а «ручка» спрямовується вгору.

У липні-серпні добові зміни протилежні. Така ж протилежність зазначається у весняні та осінні місяці.

Для положення сузір’я на небі характерно добове зміна, конкретне для кожного сезону року.