Китайська медицина

Китайські лікарі 4500 років тому вважали, що причина всіх хвороб полягає в порушенні балансу енергій інь і ян. Для відновлення правильного співвідношення вони застосовували зілля з лікарських рослин, у тому числі ма-хуан (ефедра наук), яка містить ефедрин і досі допомагає від астми та бронхіту.

Найбільш універсальним і сильним лікувальним препаратом для китайських медиків був женьшень. Тоді ж китайці почали практикувати і акупунктуру. Китайським лікарям заборонялося робити розтин, і в своїй більшості вони не знали анатомії людини.

Але у них були свої уявлення про людському організмі: вони вважали, що енергія інь і ян циркулює по 12 каналах, що йдуть зверху вниз.

Китайська медицина потрапила в Японію в V ст. н. е. Зліва ви бачите японське нецке з слонової кістки зроблено в 18 або 19 ст. Зображення каналів (меридіанів) допомагають цілителя, практикуючому акупунктуру, знайти потрібні точки для лікування голковколюванням.

Акупунктура, або акупунктура, – це метод лікування, при якому в певні точки на тілі, пов’язані з хворими органами, встромляють розпечені або холодні голки різної довжини. На тілі людини існують сотні таких точок. Цей метод використовується в медицині до цих пір.