Глава 2

Історія кохання. Молода, красива Ізергіль, завжди користувалася успіхом протилежної статі. Її любили чоловіки. Вона відповідала взаємністю. В кожному вона бачила героя свого роману, сподіваючись, що взаємне почуття буде вічним, але її чекало розчарування.

У пошуках кохання проходили роки. Чоловіки змінювалися, як міста, в яких вона шукала свою долю. Вона жила емоціями, своїми її душу і серце. Жінка вірила, що якщо любов, то на все життя. Якщо любов скінчилася, то не варто продовжувати стосунки, намагаючись врятувати те, чого немає.

Заради любові жінка була готова на все, навіть на вбивство. Ізергіль ненавиділи дружини її залицяльників. Одна з них у запалі дикої ревнощів, ранить її в груди. Дивом вона вижила. Врятувала її полька черниця, яка живе при монастирі, перейнявшись співчуттям до бідоласі. Замість подяки, варто їй зміцніти, вона тікає з її рідним братом в Польщу

Життя з ним не склалась. Хлопець був грубий. Терпіти подібне ставлення жінка не збиралася. Зіштовхнувши його в річку, вона благополучно забула про нього, вмить захопившись іншим. Незабаром вона зрозуміла, що пора вже вити своє гніздечко. Заводити сім’ю, народжувати дітей, повністю присвятити себе вдома і близьким.

Заміж вона вийшла, проживши разом з чоловіком довгі роки. Нещодавно стара овдовіла і тепер частенько згадує про минулої молодості, коли все можна було виправити і зробити життя іншої. Але так завгодно долі, що доживати свій вік їй доведеться в повній самоті.

Розповідь закінчився. Пора розходитися по домівках, але несподівано увагу оповідачки залучили здалися далеко блакитні вогні. Немов іскри вони виблискували у вечірній темряві. Це Данко, сказала вголос стара, розпочавши третю історію про прекрасного хлопця з добрим серцем.