«Слово о полку Ігоревім» – унікальний пам’ятник давньоруської літератури, короткий зміст якого викладено в статті, – створений невідомим автором приблизно в XIII столітті.
Судячи з усього, сказання було призначено насамперед для виконання перед слухачами: адже грамотних людей у часи створення епосу було дуже мало, а слухати «Слово…» міг навіть той, хто не вмів читати.
Середньовічна рукопис, що представляє собою список, зроблений з оригіналу близько XVI століття, була виявлена через два століття в одному з російських монастирів відомим колекціонером старожитностей графом Олексієм Мусіним-Пушкіним.
Стародавня копія зберігалася у графській бібліотеці і згоріла під час московського пожежі 1812 р., однак вціліли копії, завдяки чому ця повість (або поема) стала відома широкому колу людей і увійшла в скарбницю російської і світової літератури. Твір вивчають не тільки фахівці, але й школярі.
Оригінальний мова «Слова…» доступний лише людям, досконало володіє старослов’янською мовою. Дослівний переклад оповіді на сучасний російську мову також досить важкий для сприйняття. Тому при вивченні твору в шкільній програмі зазвичай використовуються адаптовані тексти.
