Тарас Бульба короткий зміст повісті Гоголя по главам, про що твір, історія створення, аналіз полячки панночки, Андрія, отамана Кошового

Повість Миколи Васильовича Гоголя «Тарас Бульба» буде справедливо назвати як історичної, так і патріотичної одночасно. Вона була написана в 1834 році і є, по істині, однією з найяскравіших коштовностей російської літератури.

Гоголь включив її в цикл повістей «Миргород» і щедро наповнив весь простір твору яскравою палітрою запам’ятовуються героїв; різноманітної композицією, живим діалектом козацької мови.

Все настільки жваво, що створюється враження, ніби Гоголь, спочатку, був спостерігачем самобутньої життя Запорізьких козаків; вів свій читацький щоденник, записуючи в нього випадково підслухана діалог, а лише потім перейшов до створення свого геніального твору.

Занурюючись у текст повісті, мимоволі задаєшся питаннями: чому автор взявся за написання саме цього сюжету? Про що він хотів тоді сказати своєму читачеві? Про що говорить нам? Скільки часу пішло на створення повісті?

Відповідаючи на ці питання, ми ще глибше і багатогранніше переймаємося сюжетом і читацькими емоціями. Отже, про все по порядку.

Як створювалося твір

Трохи про історію створення повісті. Микола Васильович Гоголь задумав написати історично правдиву повість про життя запорізьких козаків ще за чотири роки до офіційної дати написання повісті, в 1830 році.

Відомо зі спогадів сучасників, що Гоголь був людиною організованим, вкрай дисциплінованим.

Педантом у дрібницях і перфекціоністом в душі, що прагне до творчого досконалості. Тож, написавши початковий варіант повісті, автор, на протязі довгих дев’яти років, коригував свій твір, постійно вносячи в нього доопрацювання.

Таким чином, повість, спочатку написана в обсязі трьох розділів, розрослася до дев’яти, а потім — до дванадцяти.

Гоголь, за спогадами сучасників, прискіпливо довго вишукував те, єдино унікальне поєднання слів, яке б найяскравіше відобразило його думка. Він шукав слова, щоб розкрити самобутність українського народу. Тому автор звертається в повісті до багатьох творів українського фольклору. Це, насамперед: думи, пісні.

За основу повісті «Тарас Бульба» Гоголем була взята історія козацького повстання 1638 року. Згідно історії, придушити це повстання доручили гетьману Потоцькому.

А, як достеменно відомо з історичних документів, прообразом самого Бульби був обраний реальний отаман імені Охрім Макуха. Це був благородний воїн, гідний громадянин, сподвижник самого Богдана Хмельницького.

Про роман «Тарас Бульба»

Багато хто помилково називають твір «Тарас Бульба» романом, тоді як це повість. Сам автор просив називати свій твір не інакше як «історичною повістю».

Так про що основний сюжет повісті? В самому початку твору Бульба з синами, яких звати Остап і Андрій, приїжджає на Запорізьку Січ.

Батько хоче, щоб його сини стали справжніми козаками. Буквально цитуючи текст: «набралися розуму розуму», та «понюхали пороху». Таким чином, Остап з Андрієм, з волі батька, опиняються в центрі подій.

Не встигнувши повною мірою усвідомити те, молоді люди, призываясь на військову службу в військо Запорізьке, йдуть воювати з кривавою шляхтою, проти гноблення православних, їх віри і гідності. Козацьке військо іде на війну, щоб битися з польською армією, набагато більш численною і потужною.

Звичайно ж, при такому нерівному співвідношенні сил, сили козаків швидко вичерпуються, але вони не готові прийняти свою поразку, здатися на милість ворога. Філігранно описана письменником битва козаків під Дубно: Гоголь «малює» сцени в особливому фольклорному стилі, де легко провести паралелі між козаками і легендарними російськими богатирями.

Так, наприклад, Бульба триразово ставить питання своїм побратимам. Він запитує їх: «чи Є у вас порох в порохівницях?!». Йому відповідають триразовим: «Є, батьку! Чи Не ослабла козацька сила, ще козаки не гнутися!». Смерть за Батьківщину на полі бою – це для козаків було вищим благом і благодаттю.

Головні герої повісті «Тарас Бульба»

Центральним героєм є отаман Тарас Бульба, чиїм ім’ям названа повість.

Це, як описує його сам автор, «справжній герой і патріот». Він сміливо дивиться в очі ворогу, йде в атаку, захищаючи свою Батьківщину.

Разом з батьком, б’ється і його старший син Остап. Мужній Остап іще молодий, йому всього 22 роки, але він настільки юні роки життя вже є отаманом, проявляючи небачену сміливість.

Образ Остапа – це образ справжнього героя, готового, як батько його, віддати життя за Батьківщину до останньої краплі крові. Навіть потрапляючи в полон до ворогів і проходячи через страшні тортури, Остап не стає зрадником.

Безумовно, Бульба страждає, бачачи муки сина. Але при цьому він відчуває батьківську гордість за нього. Остап героїчно гине на пласі, як і всі козаки, що потрапили до них у полон.

Трагічно закінчується і життя самого Тараса Бульби: він потрапляє в полон до поляків, горить на вогнищі, засуджений до смертної кари через спалення. Але, навіть помираючи в нелюдських муках, він залишається героєм і громадянином.

Зовсім по-іншому, але теж трагічно склалася доля молодшого сина Бульби – Андрія. Він палко закохується в красиву полячку, зраджує Батьківщину і стає на бік ворогів.

Але все ж судити однозначно погано про особистості Андрія було б неправильним. Він по натурі своїй філософ і романтик. Андрій проти будь-якої війни, йому цікава лише любов до чарівної паночке. Тарас Бульба не може зрозуміти і прийняти вчинків свого молодшого сина, розділити його погляди на життя.

Тарасу Бульбі близький і зрозумілий старший син Остап: він дізнається в ньому себе. Андрій же, весь витканий з протиріч і сумнівів, далекий від владного і грізного батька. У них різні системи цінностей і їм ніколи не домовитися між собою. Тому Тарас Бульба приймає неоднозначне і страшне рішення: вбити свого молодшого сина Андрія. Він робить це власними руками.

Гоголь послідовний у своїх судженнях і досить категоричний: гріховна любов до жінки – це причина багатьох бід. Така любов схожа диявольській спокусі і здатна позбавити чоловіка розуму і волі. На думку самого письменника, історія кохання Андрія до прекрасної панночку – це дорога, що веде в глухий кут, до смерті.

Тарас Бульба, Остап і Андрій – головні герої історичної повісті Гоголя «Тарас Бульба». Познайомившись з головними героями, саме час перейти до знайомства з героями другорядними.

Другорядні герої повісті Н.В. Гоголя «Тарас Бульба»

Неможливо обійти стороною багате розмаїття другорядних персонажів, створених Гоголем і з’являються на сторінках повісті.

Давайте, дотримуючись плану, перейдемо до знайомства з ними, перелічимо і назвемо їх імена:

  • дружина Бульби, мати Остапа з Андрієм – Настя;
  • Мотря – вихованка в сім’ї Бульби;
  • Воєвода міста Дубно;
  • Марильця;
  • Татарка – служниця Марильцы;
  • Кошовий – колишній начальник запорозьких козаків ще до виборів Кирдяги;
  • Кирдяга – новий воєвода козаків;
  • Бунчужний – прапороносець в Січі;
  • Товкач – осавул козачого війська на Україні;
  • Янкель – маркітант козачого війська;
  • Ключар – чернець братського монастиря;
  • Кобзар – сліпий старець;
  • Довбиш – військової литаврник;
  • а так само, численні полковники, сотники, козаки – запорожці, старці, пани і пані, бурсаки, торговки, сусіди Бульби.

Товариство і оточення значать для Тараса багато. Тому Гоголь щедро наповнює оповідання яскравими образами, як би розстилаючи перед читачами «строкатий килим» із героїв. Другорядні герої допомагають розкрити образи головних героїв, як би будучи для них фоном.

Важливо розуміти: основна відмінність в градації героїв на головних і другорядних полягає в тому, що головні герої зазнають розвиток на протязі всього твору, в той час як другорядні – ні.

Короткий переказ «Тарас Бульба» по головам

Тепер, познайомившись, нехай навіть у такому скороченому варіанті з головними та другорядними героями повісті, саме час перейти до короткого викладу змісту кожної глави повісті Гоголя окремо. Всього у творі 12 глав.

Вже з першої глави, Гоголь, ніби взявши читача за руку, дбайливо проводить його від однієї голови до іншої, по геніально вибудованому «маршрутом».

Повість написана чітко і структурно, як конспект, з виділенням важливого і сюжетообразующего. Пропоную і нам з вами негайно відправитися по захоплюючому, хоча і прокладеному коротко, «маршрутом» повісті «Тарас Бульба».

Глава 1

До Тарасу Бульбі, після навчання в Київській бурсі, повертаються два сини Остап і Андрій. Батько дуже радий бачити своїх дітей і ладних синів, але, будучи людиною щирою, їдко жартує над одягом бурсаків.

Старшому Остапу зауваження батька доводиться не до смаку, тому він затіває жартівливу бійку з ним, поки її не перериває мати.

Бульба приймає рішення, що трохи відпочивши будинку, сини поїдуть на Запорізьку Січ, щоб змужніти духом.

Відзначаючи приїзд синів Тараса Бульби, все навколо веселяться й святкують цю подію. У процесі загального веселощів, Тарас вирішується «труснути старовиною» і поїхати на Січ разом зі своїми дітьми.

Дружина проти такого рішення чоловіка і побоюється відпускати синів на війну. Жінка страждає, розуміючи всю небезпеку такого рішення Тараса. Вкрай емоційно проходить прощання люблячої матері зі своїми дітьми як. Незважаючи на протести матері, вони з батьком їдуть в Січ.

Глава 2

В дорозі панує мовчання, так як кожен з героїв занурений у свої думки і спогади. Тарас згадує близьких людей, товаришів, з якими сподівається скоро побачити в Січі.

Остап згадує випадок з навчання: йому не подобалося займатися і він, у перший рік навчання, вирішив втекти. Йому настільки не подобалося вчитися, що він навіть неодноразово закопував свій буквар. Його ж всякий раз лаяли і давали нові підручники.

Андрій у дорозі згадує свої численні розіграші, влаштовані настільки майстерно, що ніхто так і не здогадався, хто ж за ними стоїть. Андрій з ранньої юності полюбив жінок і захоплювався їхньою красою. Він згадує, як одного разу побачив чарівну польку, коли красуня здійснювала прогулянку в компанії свого батька – польського пана.

Незважаючи на випадковість зустрічі, Андрій проникає в опочивальню до неї. Але, молодість і недосвідченість у любові виставили його на посміховисько. В дорозі, спогади про юної панночки не залишають його.

Втомлені, батько з синами приїжджають в Запорізьку Січ. Люди в ній живуть звичайним мирним життям.

Розділ 3

Сім днів трійця живе у Січі, присвячуючи свої дні вивчення військових премудростей. Всі козаки навколо обожнюють гуляти і бенкетувати. Саме так вони люблять відпочивати.

В Січі представлена сама що ні на є різношерста публіка: від жебраків – до селян і офіцерів. Причому останнім було все одно, на чиєму боці їм воювати.

Жінок на Січі не було і бути не могло. Бульба, вмовивши дружньо налаштованих до нього козаків до непослуху, сприяє переобрання Кошового. Новим отаманом обирають товариша Тараса, козака Кирдягу.

Глава 4

Кирдяга, новообраний отаман наказує не рахуватися з домовленостями про світ. Зненацька в Січ припливає пором з козаками.

Ці прибулі козаки розповідають про свавілля поляків. Про те, що вони жорстокі і несправедливі до православним українським християнам. Саме це і спровокувало прийняття рішення про початок наступу на поляків.

Глава 5

Козаки вирушили у свій визвольний похід. Два брата вдосконалять з кожним разом все більше і більше свою майстерність у військовій справі.

Бульба радіє таким умілим синам. При цьому Остап і Андрій по-різному показують себе.

Остап, на думку Бульби, природжений полководець, так як неймовірно мудрий і розумний. Андрій, навпаки, зарекомендовывает себе повною протилежністю старшому братові: він непередбачуваний і дуже гарячий.

В одну з ночей в табір до козаків таємно проникає служниця тієї самої чарівної панночки. Саме її чарами колись був засліплений Андрій. Панна, довідавшись про його серед інших козаків, посилає до нього свою служницю з проханням дістати їжу, якого не було з причини блокади міста. Андрій не може відмовити коханій і через таємний хід проникає у фортецю.

Глава 6

Потрапивши в місто, Андрій спостерігає повсюдне запустіння і злидні. Місто фактично вмирає від голоду. Городяни перебувають на межі, але не здаються, бо знають, що скоро прийде підкріплення, і буде їжа.

Андрій зустрічається зі своєю панночкою і забуває про все на світі від несподіваної любові. По суті, Андрій стає зрадником батька, брата і Батьківщини. У місто, нарешті, приходить підкріплення і доставляють їжу.

Розділ 7

Козаки постійно п’ють і веселяться, з ранку до вечора. Тому вони пропускають підкріплення, не помітивши його.

Козаки посилають свого розвідника в місто за інформацією. Повернувшись, розвідник розповідає Бульбі про те, що бачив там його молодшого сина і той просив передати, що не повернеться назад, так як відрікається від них.

Остап займає місце загиблого курінного, чому батько невимовно радий. Тарас щасливий успіхам старшого сина і, одночасно, страждає від вчинку молодшого. Адже назва цього вчинку лише одне – це дезертирство і зраду.

Розділ 8

Несподівано з Січі приходить інформація про наскок татар і крадіжці скарбниці. Є єдиний спосіб повернути скарбниці і полонених – це терміново припинити блокаду.

Козаки сперечаються з цього приводу і їх думки різні. Таким чином, одна половина війська йде, а Бульба, з половиною, так само продовжує облогу.

Розділ 9

Місто та його мешканці знову стають заручниками і починають голодувати.

Розвідка поляків виявляється невдалою, але євреї приносять городянам звістка про те, що козаків залишилося набагато менше, ніж було.

Жителі міста, дізнавшись про це, повірили в порятунок і зраділи. Бульба, зрозумівши це, виступає перед своїми товаришами з бажанням підбадьорити їх і вселити надію, повести за собою.

Відбувається бій. У цьому бою поляки беруть Остапа в полон. А, Андрій, пристрасно закоханий в полячку, гине від караючої руки свого батька.

Глава 10

Бульба поранений в бою і два тижні кидається в лихоманці. Його тривожить думка про старшого сина, який потрапив у полон. Трохи прийшовши в себе, Тарас платить єврею п’ять золотих і просить переправити його до Варшави. Адже саме туди відвезли полоненого Остапа.

Розділ 11

Тарас щасливо добирається до Варшави з метою організувати втечу і врятувати сина. Йому не вдається здійснити задумане з-за зради конвоїра. Бульбі залишається лише змиритися.

Тарас йде на майдан, туди, де планується проведення кари над полоненими. На очах батька страшно сина катують, піддаючи його жахливим мукам. Остап в муках кличе батька і чує його відповідь. Тарасу дивом вдається уникнути полону і благополучно дістатися до Січі.

Глава 12

Могутнє козацьке військо йде в атаку. Безстрашним полком цього війська командує Тарас Бульба. Поляки ж хочуть мирно домовитися, щоб уникнути подальшого кровопролиття.

Бульба не готовий йти на світову ні за яких обставин. Козакам вдалося і в цьому бою, коли все було проти них, взяти верх над супротивником.

Тарас Бульба, відчувши свою непереможність, вирішує повернутися на поле битви у пошуках втраченої курильної трубки.

Бульбу поляки беруть в полон та страчують, спалювали на багатті. Його одноплемінникам і бойовим товаришам вдається врятуватися.

Висновок

Ось так коротко виглядає розповідь про головні події повісті. У висновку хочеться особливо відзначити, що будь-яке, навіть саме талановите опис змісту твору, ніколи не зможе замінити і сотої частки задоволення від безпосереднього читання цієї чудової повісті.

«Тарас Бульба» був написаний геніальним пером Гоголя з щирим бажанням автора поспілкуватися зі своїми читачами на багато важливі теми. Тему любові до Батьківщини і любов до жінки. Тему особистого вибору кожного і відповідальності за нього. Тему дружби, зради і можливості прощення.

Гоголь проводить психологічний аналіз людських характерів окремо, і, за допомогою цього, малює збірний образ усього козацтва в цілому. Письменник розмірковує з нами про небезпеку деградації людської душі і вчить протистояти цьому.

Микола Васильович Гоголь не є нашим з вами сучасником, але, незважаючи на це, його думки, міркування і створені ним узагальнені образи є актуальними, зрозумілими і сьогодні.