В продовження вивчення питання про те, що таке кодифікація, деякі з них будуть розглянуті нижче.
Кодифікація Священного Писання
В історії релігії кодифікація – це впорядкування конфесійних книг, яке проводиться церковними авторитетами, а потім приймається та схвалюється церквою. В нього включаються два рівня впорядкування – «мікро» та «макро».
На першому з них перевіряється «правильність» текстів. Тобто їх мовної тканини – слів і висловів їх складових, їх черговості.
На другому встановлюється «правильний» список (склад) текстів, тобто тих творів, що утворюють канон.
Кодифікація Біблії
В кодифікації біблійних книг (об’єднання законодавчих писання Старого Завіту та їх урочистому проголошенні релігійно-цивільним статутом громади) виділяється чотири перших етапи:
Під час укладення Заповіту з Богом біля гори Синай, про що сказано в книзі Вихід. Прийнятий в цьому випадку обсяг писань невідомий. Як вважає більшість екзегетів (тлумачів біблійних текстів), Мойсеєм був кодифікований Декалог (Десять заповідей) або ж Декалог і Книга Завіту. Остання – це книга, написана Мойсеєм за велінням Бога, що містить зобов’язання, які взяв на себе Ізраїль при укладенні заповіту. А також – роз’яснення до Десяти заповідей і вказівки, як їх виконувати. Книга Завіту – текст, розташований між Десятьма заповідями. Тут наведено довгий перелік законів, що регулюють різні сторони повсякденного життя народу Ізраїлю.
Повторення кодифікації. Закон у Сихема, який був проголошений, коли Ісус Навин уклав союз з народом по заповіту Мойсея. Навин ще раз оголосив закони, встановлені Богом. Обсяг писань також невідомий. Відображення – у Повторенні і книзі Ісуса Навина.
Кодифікація «Книги Закону», знайденої в Храмі в 621 році до н. е. за царя Йосії. Мабуть, «Книга Закону» відповідала Второзаконня або його частини.
Відновлення Завіту в 5 столітті до н. е.., за часів Ездри, а також кодифікація Ездрою всього П’ятикнижжя Відображається в книзі Ездри.
