Застосування фразеологізму в публіцистиці

—

• «офіційні історики популярно пояснюють, що Сталін був великим вождем, а всього лише успішним менеджером. «Важливо показати, що Сталін діяв у конкретно-історичній ситуації, діяв (як управлінець) цілком раціонально ― як охоронець системи, як послідовний прихильник перетворення країни на індустріальне суспільство, кероване з єдиного центру» (Григорій Тарасевич «Підсвідомий Сталін»)

—

• «Швидке руйнування природного середовища пригнічує творчу тенденцію і позбавляє індустріальне суспільство перспективи розвитку. Промислова революція призвела до посилення тиску технічно і технологічно збройного людини на навколишнє середовище і створила умови для нового екологічної кризи» (в. І. Осипов «Історія природних катастроф»)

—

• «Вчений прагнув змалювати контури постіндустріального суспільства, багато в чому відштовхуючись від характеристик індустріальної стадії. Подібно Т. Вебленом та іншим теоретикам індустріалізму він трактує індустріальне суспільство як суспільство, в якому головною метою ставиться виробництво максимальної кількості машин і речей. Суттєвою рисою постіндустріального стадії є, на думку Д. Белла, перехід від виробництва речей до розвитку виробництва послуг, пов’язаних з освітою, охороною здоров’я, дослідженнями і управлінням» (А. А. Чернов «Становлення глобального інформаційного суспільства»0

—

• «Ще складніше з вододілом між Середньовіччям і Новим часом. Ці епохи можна трактувати з допомогою дихотомій: аграрне і індустріальне суспільство, традиційне і сучасне, феодальне і капіталістичне, релігійне і світське та ін.» (А. В. Полєтаєв, В. М. Савельєва «Знання про минуле: теорія та історія»)

—

«Життя з її можливостями, про які повідомляє нав’язлива телевізійна реклама, для них проходить десь поруч, в іншому, паралельному соціальному просторі. Тому замість установок на змагальність, на зростання особистих домагань, без чого сучасне індустріальне суспільство не може нормально функціонувати і розвиватися в цьому середовищі постійно відтворюються сподівання на державу на чолі з сильним і справедливим «царем», який не дасть їх скривдити» (Андрій Рябов «Без людей немає реформи»)