З. Фрейд — автор поняття «Едипів комплекс»
Едипів комплекс — несвідомий сексуальний потяг сина до матері і відповідно ворожості до батька як до «суперника». Протилежність Едіпового комплекс — комплекс Електри, ворожість дочки до матері, обумовлена ревнощами до «суперниці», що заважає безроздільно володіти батьком
Походженням своїх назв Едипів комплекс і комплекс Електри зобов’язані давньогрецьких міфів: про життя і подвиги людини складної долі — Едіпа, фіванського героя і царя. Син царя Лаия він за наказом батька був приречений на смерть, так як Лаию було передвіщено, що він помре від руки сина. Едіп однак вижив, став прийомним сином коринфського царя Поліба, якого вважав своїм справжнім батьком. Коли Дельфійський оракул передбачив Едіпові, що він заб’є батька і одружується на своїй матері, той від гріха покинув будинок Поліба, у мандрах зустрівся з Лаєм, убив його, волею долі одружився на його вдові, став царем Фів, але врешті-решт правда виплила назовні. Тоді Едіп осліпив себе, а його дружина-мати покінчила життя самогубством…
…і про сім’ю Електри або Лаодики. Вона була дочкою аргоського царя Агамемнона і Клітемнестри. Агамемнон був ватажком греків у Троянській війні, і поки він воював, його дружина Клітемнестра вступила в зв’язок з Егісфом і з його допомогою вбила повернувся Агамемнона. Дізнавшись про це син Агаменмона і Клітемнестри, брат Електри Орест, помщаючись за смерть батька, вбив матір та її коханця Егісфа. Яку роль в цих пристрастях грала Електра, не ясно, але саме її ім’ям названо комплекс
Поняття «Едипів комплекс» було введено в психоаналіз Зигмундом Фрейдом. Його вихованець Карл Густав Юнг доповнив вчення наставника поняттям «комплекс Електри»
Згідно з Фрейдом Едіповим комплексом пояснюються не тільки причини психічних розладів, але і життєдіяльність здорових людей, походження релігії, моральності, мистецтва, соціальних інститутів
“Таким чином, на закінчення цього вкрай скороченого дослідження, я хочу висловити висновок, що в Эдиповском комплексі збігається початок релігії, моральності, громадськості та мистецтва в повній згоді з даними психоаналізу, за якими цей комплекс складає ядро всіх неврозів, оскільки вони досі виявилися доступними нашому розумінню. Мені здається надзвичайно дивним, що і ця проблема душевної життя народів може бути дозволена, якщо виходити з одного тільки конкретного пункту, яким є ставлення до батька” (З. Фройд «Тотем і табу»)
Використання поняття в літературі
— «Ні, він гірше! Ну що це таке ― він у мене знайшов едипів комплекс. Тобто, за Фрейдом, я люблю і ненавиджу батька, люблю ― бо батько, і ненавиджу ― тому що сприймаю його як сексуального суперника в любові до матері. Але це ж треба здогадатися!» (Анастасія Козакевич, Борис Аверін «Метелики і смерть Володимира Набоков»)
— «Особливістю Едуарда (як згодом і його внучатого племінника нинішнього спадкоємця принца Чарльза) було захоплення заміжніми жінками. Мабуть, принцу не вистачало в дитинстві материнської турботи, і він шукав жінок, у відносинах з якими міг би реалізувати свій едипів комплекс. Так чи інакше, його перша велика любов, Фреда Дадлі-Уард, була не тільки заміжня, але і мала двох дочок» (Володимир Абарінов «Хайль Віндзор»)
— «Іноді говорять, що стародавні пояснили нам наші сучасні комплекси ― Едипів комплекс, комплекс Електри і так далі. Навпаки! Наші комплекси лише атавізми тієї, давньої цивизиации, з якою наша цивілізація опинилася в розрив» (А. С. Демидова «Біжучий рядок пам’яті»)
— «Німець виявився сином покійного білогвардійця, він знав гонконгську публікацію і хотів поговорити з людиною, який останнім, не рахуючи, зрозуміло, червоноармійців, бачив його батька. Але варшавський епізод, вважав Антон, порушує чистоту пророцтва: тут міг діяти другий Едипів комплекс ― передбачення виповнюється через його впливу на психіку об’єкта» (Олександр Чудаков «Лягає імла на старі щаблі»)
— «В дні, коли ми були разом, я вважав, що люблю батька, але лише тому, що так належало. Едипів комплекс тут ні при чому ― об’єктом моєї пристрасті була Вероня, а не мати. Мене питали, кого я люблю більше, маму чи тата, я з усією серйозністю, нітрохи не хизуючись, відповідав: Вероню. Сроднение з матір’ю почалося на підході до отроцтва» (Юрій Нагібін «Темрява в кінці тунелю»
