Останні дні Єсеніна

Останні кілька років життя поет посилено працював, ніби передчував свою швидку кончину. Він багато подорожував по країні і три рази їздив на Кавказ.

У 1924 р. відбулася поїздка в Азербайджан, а потім в Грузію, де виходять у друк його твори «Поема про двадцяти шести», «Анна Снегина», «Перські мотиви» і збірник віршів «Червоний Схід».

Коли відбулася Жовтнева революція, вона надала творчості Сергія Єсеніна нову, особливу силу. Оспівуючи любов до батьківщині він, так чи інакше, стосується теми революції і свободи.

Умовно вважається, що у післяреволюційний період було два великі поети: Сергій Єсенін, Володимир Маяковський. За життя вони були запеклими суперниками, постійно змагаючись в таланті.

Хоча підлих висловлювань стосовно опонента собі ніхто не дозволяв. Укладачі біографії Єсеніна часто наводять його слова:

«Я все так само Кольцова, Некрасова і Блоку люблю. У них і У Пушкіна тільки вчуся. Про Маяковського що скажеш. Писати він вміє — це вірно, а хіба це вірші, поезія? Не люблю я його. У нього ніякого порядку немає. Речі на речі лізуть. Від віршів порядок в життя повинен бути, а у Маяковського все як після землетрусу, так і кути у всіх речей такі гострі, що очам боляче».