У 1991 році в Росії настав криза в усіх державних сферах, зібралися воєдино фактори, які обурювали населення, вони не могли більше терпіти свавілля, злидні. Цей напруження в суспільстві довів до путчу. Нащадкам залишається лише судити, вивчати наслідки тих основних подій. Історики, коментуючи після кількох десятиліть і століть, називають передумовами причини, через які виникали війни, бунти, повстання. У юристів підстава для вчинення будь-якого рівня проступків вважається мотивом.

В чому суть політичних процесів давно минулих днів

Всі історичні події, перевороти, путчі, змови об’єднує наявність одного спільного знаменника, дозрілої благодатного грунту. Перед тим як прийти революції, бунту, в суспільстві має зібратися стільки негативу щодо влади або ладу, щоб сили народного гніву вистачило на повалення. Смерть Брежнєва призвела партократів до боротьби за владу. З’явилися нові політики, а старі не бажали йти від «годівниці». На гребені цієї хвилі спливли Горбачов з Єльциним. Не вдалося старої гвардії, політикам і керівникам, зберегти свою колишню велич. Вони допустили до влади генерального секретаря ЦК КПРС М. Горбачова:

• Молодого.
• Амбіційного.
• Засмічує ефір, полум’яними промовами про перебудову, без читання виступи з папірця.

Здавалося, що він виголошує власні слова від серця, йому не готують заздалегідь тексти, штат секретарів і редакторів.

Він запевняв, що:

• Реформи в країні змінять життя на краще.
• З’являться продукти і товари в магазинах.
• Зникнуть черги.

Для цього потрібно всього лише провести модернізацію:

• Економіки.
• Внутрішньої політики.
• Управління державою, демократичними методами.

Товариство встрепенулось, народилися надії з допомогою гласності домогтися успіхів у побуті і на роботі. Тільки економіка не відгукнулася на гарячі заклики генсека, а навпаки, зі швидкістю котилася вниз. Крім цього, у Горбачова з’явилася ідея про створення конфедеративного союзу суверенних держав, які входили до СРСР. Він став втілювати в життя власні плани, підписав новий союзний договір. Такі дії вели до розвалу Радянського Союзу. Накопичилося багато передумов для розвитку невдоволення новим лідером, що не виправдовує повалення влади антиконституційним способом, переворотом.

Освіта ГКЧП – державного комітету з надзвичайних ситуацій, можна розцінювати як бунт вищих керівників країни. До складу ГКЧП увійшло керівництво силових структур, міністри, голови. Простому обивателю напевно запам’яталося, як ця група зібралася за одним столом, щоб прочитати на ТБ свої вимоги і умови, а у їх номінального лідера Янаєва тряслися руки. Люди не могли зрозуміти від пиятики чи від хвилювання, його кінцівки так вібрують.

ДКНС