Визначення категорій ст. 211 ГК РФ
І, нарешті, розглянемо приклад гіпотези у статті 211 Цивільного кодексу, чинного на території Федерації. Тут ризик випадкового пошкодження або випадкової загибелі майна є гіпотезою. Його несе саме власник, якщо інші правила не передбачені договором або законом (це вже диспозиція). Під юридичною нормою (іншими словами, норми права) слід розуміти загальнообов’язкове веління, яке виражене у вигляді державного і владного припису. Воно регулює суспільні відносини, правові норми, що встановлюють певний поведінковий шаблон в конкретній ситуації.
Гіпотеза, диспозиція і санкція норми митного права
Розглянемо приклад гіпотези, диспозиції та санкції в одній із статей ТК ЄАЕС. Отже, візьмемо ст. 154 «Відповідальність осіб за порушення митної процедури митного транзиту».
У відповідності з нею при недоставленні всієї товарної продукції, вміщеній під митну процедуру митного транзиту, та документації на неї в місце доставки товарів (це гіпотеза) особи, зазначені у статті 150 цього Кодексу, є відповідальними згідно з законодавством держави-члена, митним органом якого реалізовано випуск товарної продукції відповідно до митної процедурою тамож. транзиту (це диспозиція).
Тут приклад простої гіпотези вказує на частину правової норми, що розкриває обставини (умови), при відсутності або наявності яких можливим є дія цієї норми. Іншими словами, у ній містяться вказівки на певні життєві умови, обставини. Саме згідно з ними конкретна правова вступає в дію.
Диспозиція тут — не що інше, як складова правової норми, яка розкриває саме правило поведінки, тобто обов’язків та (або) права вступати або не вступати конкретним чином. Варто доповнити, що диспозиція вказує на обов’язки і права сторін, які є учасниками правовідносин, що виникають і реалізуються на основі відповідної норми.
Під санкцією варто розглядати відповідальність за невиконання диспозиції. У нашій статті вона буде наступною: «За невиконання обов’язків у процесі перевезення товарів залізничним транспортом відповідно до митної процедурою митного транзиту, перевізник, який зазначений у першому абзаці цього пункту, є відповідальним згідно законодавству тієї держави, до перевезення по території якого прийнята товарна продукція».
