Зовнішня політика радянської держави в кінці 1950-х – початку 1960-х рр. була спрямована на стабілізацію нестійкої ситуації в Західній Європі. Центральне місце займала так звана німецька проблема.

СРСР цікавило вирішення двох питань: юридичне визнання НДР Заходом, що в перспективі перервало б її міжнародну ізоляцію, і присвоєння Західному Берліну, все ще знаходився під владою військ США, Франції та Англії, статусу вільного демилитаризированного міста, що фактично призвело б до приєднання західної частини міста до НДР.

Ситуація навколо Берліна і породила міжнародний політичний криза 1961 р. – Берлінський криза, який став одним з найбільш напружених політичних подій періоду Холодної війни.

Початком кризи слід вважати «Берлінський ультиматум» Н.С. Хрущова (27 листопада 1958 р.)

Передумови кризи

Берлін наприкінці 50-х — початку 60-х рр. дійсно став проблемою для Радянського Союзу. Розділ міста на два сектори: північно-західний (ФРН) і східний (НДР) заважав владі НДР здійснювати контроль над населенням.

27 листопада 1958 р. Н.С.Хрущов направив Франції, США та Англії ноту, в якій містилося ультимативну вимогу виведення західних військ, що базувалися в місті. У разі відмови Радянський Союз загрожував висновком сепаратного мирного договору з НДР, складанням окупаційних повноважень. Після цього про доступ до Берліна західним державам довелося б домовлятися безпосередньо з НДР, а оскільки юридичного визнання її західними країнами так і не відбулося, то це їхнє керівництво піти не могли. Крім того, НДР, як суверенна держава, мала право доступу в місто і відмовити. Проведення міжнародної конференції з цього питання не змогло вирішити конфліктну ситуацію.

Розпочата в 1959 р. в НДР примусова колективізація сільського господарства призвела до важкого економічного становища, що спровокувало хвилю міграцій в західну частину Німеччини, яка пропонувала кращі умови життя завдяки підйому економіки. Саме через західний сектор Берліна відбувалася масова витік фахівців зі східної частини країни, а в соціалістичний сектор проникали співробітники західних спецслужб, шпигуни і диверсанти капіталістичних країн, провідні в НДР підривну діяльність.

Загострення ситуації

До початку 60-х рр. суспільне невдоволення зростало, процес відтоку населення посилився, що вимагало прийняття негайних заходів по встановленню чіткого контролю кордону двох частин міста. Так як Радянський Союз і країни Заходу з цього питання, як і раніше, мали діаметрально протилежні думки, то до спільного рішення не прийшли. Наслідком безуспішних переговорів між СРСР, США, Англією і Францією про зміну статусу Західного Берліна стало будівництво Союзом Берлінської стіни, що є прямим порушенням Потсдамського угоди (1945), який передбачав свободу пересування в місті.

Причини Берлінського кризи

• Відсутність спільної думки щодо вирішення берлінської проблеми: західні країни вимагали об’єднання країни через проведення вільних виборів, а СРСР виступав за утворення союзу двох німецьких держав та виведення окупаційних військ з території Заходу.
• Важливою політичною складовою кризи явилася протилежність політичних систем та ідеологій у ФРН і НДР.
• Розкол Німеччини була зумовлена зовнішньополітичним фактором: вступ Західної Німеччини до НАТО (1955).
• Нестабільна економічна ситуація в східному секторі Берліна, викликала масовий відтік біженців через західний сектор.
• Зміна слабкого політичного керівництва США, прихід до влади Джона Кеннеді (листопад 1960 р.), амбітного й енергійного політика, наслідком чого стала зміна американського підходу до світової системи.
• Холодна війна наприкінці 50-х – початку 60-х рр. набула тотального характеру, що означало боротьбу буквально за кожну сферу впливу.

Фактичною датою закінчення кризи прийнято вважати 13 серпня 1961 року, коли в Берліні був встановлений нормальний прикордонний контроль. У радянській та сучасній російській історіографії не існує комплексного висвітлення подій періоду кінця 50-х – початку 60-х рр., що частково зумовлено негативними наслідками кризи для нашої країни.

Наслідки Берлінського кризи

• Повне дипломатичне і пропагандистський поразка СРСР.
• Зміна уряду в Західному Берліні.
• Не було знайдено компромісу між Заходом і Радянським Союзом, загострення міжнародної обстановки продовжувало погіршуватися.
• Не було здійснено міжнародне юридичне визнання НДР Західними країнами.
• Західний Берлін не отримав статусу вільного демилитаризированного міста.
• Західні гарнізони продовжували базуватися в Берліні.
• Берлінський криза як одне з найбільш масштабних протистояння наддержав мав негативні наслідки для розвитку радянсько-американських відносин кінця 60-е рр.
• Привів до випробування СРСР 30 вересня 1962 р. однією з найпотужніших термоядерних бомб.
• Криза торкнулася буквально всі сфери внутрішньої і зовнішньої політики Радянського Союзу.
• Запобіг витік фахівців на Захід.
• ФРН відмовилася від озброєння атомною зброєю, що зберегло баланс сил в Європі.
• Виник конфлікт і розбіжності серйозно послабили як блок НАТО, так і країни соціалістичного табору.

Підсумки

Берлінський криза в кінцевому підсумку привів до остаточного поділу післявоєнної Німеччини на дві держави: НДР і ФРН. Очевидністю стала неможливість об’єднання двох секторів в умовах триваючого протистояння СРСР і Заходу.

Після випробування Союзом ядерної бомби США зіткнулися з необхідністю рахуватися з думкою радянського керівництва, а соціалістичне вплив СРСР на інші країни стало більш активним, що призвело до інших масштабних конфліктів, зокрема, до Карибського кризи 1962 р., коли весь світ опинився на волосок від можливості ядерної війни.