Атмосфера Меркурія

Атмосфера на Меркурії настільки незначна, що її майже не існує. Її обсяг в 101⁵ разів менше, ніж атмосферний шар Землі.

Незважаючи на це, вакуум в атмосфері Меркурія набагато ближче до справжнього вакууму, який можна створити на Землі штучним чином.

Наявність слабкої атмосфери пояснюється наступним чином.

• По-перше, густина Меркурія на 60% менше, ніж у Землі, внаслідок чого він не здатний утримувати основну частину атмосфери.
• По-друге, планета знаходиться дуже близько до Сонця, що призводить до утворення сонячних вітрів, не дають Меркурію мати потужну атмосферу.

В основі практично відсутньою атмосфери Меркурія є кисень (42%), натрій (29%), водень (22%), гелій (6%) та інше хімічні речовини у малих кількостях.

Поверхня Меркурія

Аж до 70-х років 20-го століття поверхня Меркурія була погано вивчена. Багато в чому це пояснювалося тим, що планета знаходилася занадто близько до Сонця, а також занадто щільною атмосферою Землі.

Як вже говорилося раніше, завдяки успішному запуску «Марінер 10» людям вдалося детально розглянути Меркурій. Цей космічний апарат зафіксував на плівку близько половини всієї поверхні планети.

Коли вчені вивчили знімки, їм вдалося виявити 3 головні особливості поверхні Меркурія.

1. Неймовірно велика кількість ударних кратерів, які з’являлися протягом мільярдів років. Наприклад, дослідники помітили величезний кратер, який пізніше назвали «Калорис». Його діаметр перевищував півтори тисячі км.
2. Присутність рівнин, розташованих між кратерами. На думку вчених вони були утворені внаслідок пересування лавових потоків ще в далекому минулому.
3. Наявність різноманітних скель. Їх довжина коливається від декількох десятків до декількох тисяч кілометрів у довжину. Цікаво, що висота деяких скель перевищує 2 км.

Однак отримана інформація породила також безліч питань і очевидних протиріч. Так, наприклад, присутність лавових потоків говорило про те, що в минулому на Меркурії активно діяли вулкани.

Але чисельність і вік кратерів, навпаки, вказували на те, що планета довгий період перебувала в стан спокою.

Крім цього астрономів серйозно зацікавили скелі. Вчені з’ясували, що вони могли з’явитися тільки внаслідок активності ядра Меркурія.

Тобто, його безперервні скорочення призвели до так званого «выпучиванию» кори і утворення скель.

Цікаво, що у зв’язку з постійними скороченнями, саме ядро неймовірно сильно стислося. Вчені підрахували, що діаметр планети зменшився на півтора км.