Москва

Незабаром двірник санаторію Петро навчився кататися на гірських лижах, став інструктором і перезнайомився з усіма високопоставленими і тертими життям відпочиваючими Чегета. Він, не соромлячись, він випитував у них, як йому, молодому і перспективному хлопцеві, жити далі, щоб саме жити, а не існувати. Ті йому в один голос порадили: «Їдь в Москву, знайди собі іноземку, женись на ній, отримай другий паспорт та декларацію на валюту — запросто зможеш їздити за кордон і жити красиво».

Петя Лістерман так і вчинив. Приїхавши до Москви, він спочатку вирішив стати великим режисером. Однак кінематограф в буквальному значенні повернувся до нього задом. Знаменитий Ельдар Рязанов пішов йому назустріч і взяв у знімальну групу своєї картини «Про бідного гусара замовте слово» — прибирати гній за кіньми. Цікаво, але двома єдиними офіційними записами в трудовій книжці Петра так і залишилися «двірник» і «прибиральник гною».

Потім Лістерман знову повернувся до ідеї, підказаної йому в Чегет — він знайшов студентський гуртожиток, де проживали фінки, шведки, американки і одна француженка, яка виявилася найкращою. Зупинивши свій вибір на цій молодій парижанці, чия особистість так і залишилася невідомою для громадськості, Лістерман дуже скоро обплутав її своєю фірмовою павутиною чарівності, одружився і в 1985 році поїхав з нею в Париж.