Американське суспільство в XIX столітті було дуже неоднорідним. Населення Півночі і Півдня країни дотримувалися різних цінностей і різних політичних поглядів. Протиріччя були і в економіці. У північних штатах розвивалася промисловість, а в південних – аграрний сектор, також тут панувало рабовласництво. Відмінність у багатьох сферах призвело до серйозного зіткнення.

Передумови війни

Громадянська війна 1861-1865 рр. – велике військово-політичне протистояння, що стало апогеєм напружених відносин між Північчю і Півднем. Глибинні її причини пов’язані з загостреннями в соціально-економічній і політичній системі розвитку буржуазних північних і південних рабовласницьких штатів.

Переломним моментом в історії стала перемога на виборах 16-го президента 6 листопада 1860 р. республіканця Авраама Лінкольна, прихильника знищення рабовласницьких відносин і зміцнення внутрішнього ринку. Відповіддю на його обрання стало рішення землевласників Півдня про вихід зі складу США.

У 1860-1861 рр. Союзу вийшли 11 штатів. Вони створили Конфедерацію, взяли власну конституцію та обрано президента, яким став великий плантатор Джефферсон Девіс. Лінкольн переконував жителів півдня повернутися, вирішивши всі проблеми мирним шляхом, однак ті відмовилися.

Хронологія подій

Послідовність розвитку подій війни:

• Початком війни послужило напад військ Конфедерації 12 квітня 1861 р. на форт Самтер, що належав федеральним військам. Захисників форту було дуже мало, і після 34-годинного артилерійського обстрілу він здався.
• У відповідь президент Лінкольн 15 квітня оголосив південців бунтівниками і закликав до лав федеральної армії 75 тисяч добровольців. У Федерації вірили, що конфлікт буде тривати недовго.
• Повільність сіверян грала проти них. У червні 1861 р. вони ледь не втратили столицю. Вашингтон перетворився на прифронтове місто. Бойові дії велися на кордоні між Федерацією і Конфедерацією.
• Перша серйозна битва сталася 21 липня близько залізничної станції Манассас. Перейшовши річку Булл-Ран, сіверяни атакували армію конфедератів, але зазнали великих втрат і змушені були відступити. Південці, однак, не стали розвивати свій успіх. Нищівна поразка продемонструвала жителям півночі помилковість їх розрахунків на швидке вирішення військового конфлікту.
• Враховуючи, що Манассас знаходився поблизу Вашингтона, сіверяни стали зміцнювати підступи до столиці. Уряд США вжив заходів щодо поповнення втрат серед збройних сил і мобілізації економічних ресурсів. До осені 1861 р. у Федерації з’явилася боєздатна армія, очолювана генералом Д. Макклелланом.
• 21 жовтня в битві при Бэллс-Блафф війська Федерації були розбиті армії Конфедерації. Ця битва не вважається масштабною, однак вона спричинила за собою великі кадрові перестановки.
• На воді дії сіверян принесли більше успіху, ніж на суші. На початку листопада 1861 р. відбулося значне битва – при Порт-Ройале, коли жителям півночі вдалося оволодіти протокою.
• До початку 1862 р. чисельність федеральної армії збільшилася, але на загальний успіх військової кампанії це не впливало. Ураження сіверян обумовлювалися багато в чому зайвою обережністю й повільністю генерала Макклеллана.
• Невдачі у війні викликали невдоволення громадян. Це змусило уряд піти на більш радикальні заходи в боротьбі з повсталими. Так, було видано закон, за яким все майно конфедератів підлягало конфіскації. За зраду країні вводилася смертна кара.
• Особливе значення мав федеральний Закон про гомстеди від 20 травня 1862 р., згідно з яким будь-який громадянин, не який воював на боці конфедератів, наділявся земельною ділянкою. Це привернуло в армію значне число добровольців.
• Лінкольн наказав Макклеллану взяти столицю південців Річмонд. У битві влітку 1862 р. той зазнав поразки. Після цього Макклеллан був замінений на генерала Д. Поупа.
• Вирджинская армія на чолі з Поуп в ході Северовирджинской кампанії виявилася втягнута у другу сутичку біля річки Булл-Ран і знову зазнала невдачі, відійшовши за Вашингтон.
• Конфедеративні війська під командуванням генерала Р. Чи у вересні зробили спробу захопити Вашингтон, але не зуміли досягти позитивного результату.
• Відновлений у посаді головнокомандуючого Макклеллан запобіг вторгнення військ в штат Меріленд. У битві при Энтитеме переможця виявлено не було, однак Чи відступив. Макклеллан не став переслідувати противника. Президент Лінкольн відсторонив його від командування, на цей раз назавжди.
• У західній частині країни у сіверян справи йшли краще завдяки злагодженим діям генерала У. Гранта. Він витіснив конфедератів з Кентуккі, звільнив від них Теннессі і Міссурі, взяв під свій контроль північ Міссісіпі і Алабами.
• У грудні 1862 р. армія жителів півночі з новим головнокомандувачем Е. Бернсайдом була розгромлена в битві при Фредеріксбергу. Пізніше він провів «Грязьовий марш», що закінчився невдачею, і був зміщений з посади.
• 30 грудня Лінкольн підписав «Прокламацію про звільнення рабів», за якою з 1 січня 1863 р. раби південних штатів здобули свободу. Як результат – тисячі негрів поповнили ряди армії Півночі.
• 3 березня 1863 р. вперше в США була введена загальна військова повинність. До цього війська складалися переважно з добровольців.
• У битві при Чанселорвилле в травні сіверяни зазнали серйозної поразки, поступившись армії противника, яка була в 2 рази менше. Після невдачі головнокомандувач сіверян Д. Хукер, призначений на посаду в січні, був відправлений у відставку. Новим воєначальником став генерал Д. Мзс.
• Крутий перелом стався влітку 1863 р. У битві при Геттісберге 1-3 липня жителі півдня зазнали першої серйозної поразки. Генерал Лі відступив.
• На заході, в штаті Міссісіпі, армія генерала Гранта після тривалої облоги 4 липня захопила Виксберг, потім – Порт-Гудзон. Район річки Міссісіпі було взято під контроль. Територія Конфедерації виявилася розділеної на 2 частини. Положення південців ускладнювалося тим, що збільшений у багато разів за роки війни флот Півночі заблокував океанське узбережжя. Це повністю виключило доставку військової та продовольчої допомоги Південь з Європи.
• Зміцненню позицій уряду США сприяла міжнародна політика Російської імперії. Їй було важливо зберегти єдину країну, яка протистоїть Франції і Великобританії. Росія на той момент була їх суперником. У вересні-жовтні 1863 р. в США прибуло 2 російські ескадри.
• Рік завершився розгромом військ конфедератів у Чаттануги. В тих боях Грантом вперше в історії використовувалася колючий дріт.
• Після кампанії 1863 р., завершився провалом, Південь практично втратив шанси на перемогу. Його людські та економічні ресурси були витрачені.
• Очолив війська США генерал Грант розробив стратегічний план на 1864 р. У травні почалося вторгнення генерала У. Шермана в Джорджію. Грант у цей час виступив проти військ генерала Чи на сході.
• Величезне значення в кампанії цього року мав «Марш до моря», досконалий армією Шермана. Він почав його 15 листопада, в грудні зайняв Савану і незабаром дійшов до узбережжя Атлантики.
• Успіхи у війні сприяли результату президентських виборів 1864 р. Лінкольн був переобраний на новий термін. До цього моменту підсумок громадянської війни був фактично ясний.
• Армії Шермана і Гранту об’єдналися в Північній Кароліні. До весни 1865 р. у Гранта була 115-тисячна армія, у жителя півдня Чи − всього 54 тисячі солдатів. 3 квітня Грант зайняв Річмонд, столиці Півдня. Залишки південців відійшли, але були оточені і здалися 9 квітня.
• Перемога жителів півночі затьмарилася вбивством Лінкольна. 14 квітня він був смертельно поранений в театрі і помер на наступну добу.
• У травні було заарештовано уряд Конфедерації на чолі з Девісом. Капітуляція залишилися військ Півдня затяглася до кінця червня 1865 р. Останній полководець здався 23 червня.

Значення війни

Одними з найважливіших результатів війни були збереження ціною величезних втрат єдності нації та ліквідація рабовласницьких відносин. 18 грудня 1865 р. була ратифікована 13-а поправка до Конституції, повністю отменявшая рабство. Відбувся бурхливий ріст сільського господарства і промисловості, зміцнився ринок усередині країни.